Про школу

<…>
     Тобто ви берете курс, початий попередньою командою, чи будете ще щось міняти, коригувати?

     – Нас — партію, з якої я прийшла — часто питали, чи не відмінимо ми Нову українську школу.      Такі питання завжди здавались трохи дикими. Як можна скасовувати те, що має величезний суспільний запит, до певної міри сформовану суспільну довіру і що точно дає відповіді на ті найнагальніші, найбільш кричущі проблеми, які є?

     Продовження змін у школі є одним з наших пріоритетів. Я працювала в МОН, у тому числі в команді Лілії Михайлівни, тому розумію, як створювалася Нова українська школа.
     У мене є позитивне упередження — я не можу критикувати те, частиною чого до певної міри була. А навіть якби не була, то політика, особливо в сфері освіти, має бути цивілізованою і послідовною.

     На відміну від інших сфер, зміни в освіті страшенно повільні і покрокові. Якщо ми будемо через кожні 2 роки чи після кожних виборів міняти нашу освітню політику, навряд чи кудись підемо. Нова українська школа буде збережена як пріоритет, але ми спробуємо додати певні рішення в інших сферах також.

     – Реформа освіти була розтягнута в плані на довгі роки. На прес-конференції ви казали, що треба "пришвидшити реформу". Що це означає?

     – Вона дійсно була в плані доволі розтягнута. Вона послідовно, з року в рік, запроваджує зміни в кожному наступному класі. Перший 10 клас НУШ мав бути реалізований у школі 2027 року. Але є запит на зміни не лише від батьків 1-2 класів, але й всіх інших. І на цей запит треба якось відповісти.

     Формат запровадження Нової української школи був відповіддю на часові, ресурсні обмеження. Потрібно було щось зробити швидко з обмеженими ресурсами. Пришвидшити НУШ — це спробувати пришвидшити початок як базової, так і старшої профільної школи. Однак поки немає кінцевої відповіді, як ми це будемо робити.

     Якщо говоримо про пришвидшення запуску старшої профільної школи не з 2027-го, а раніше, то маємо чесно казати:
     "Друзі, ті, хто з вас зараз ходить до школи і думав, що він буде вчитися 11 років, мусить піти в 12-річну школу. Але ми обіцяємо, що вона буде радикально іншою, якіснішою, профільнішою, матиме індивідуальну освітню траєкторію, у вас буде інше освітнє середовище, інші вчителі".

     Тобто маємо переконати всіх, що вчитися на рік довше — це класно. Зараз розробляємо різні сценарії, після чого обов‘язково предствимо їх до широкого громадського обговорення. Ми мали перший раунд зустрічі з керівниками управлінь освіти, з директорами, які очолюють ліцеї (вони по факту є старшою школою). Обговорювали різні підходи, тому рішення ще немає.
     Реформа ж базової школи почнеться через три роки, коли теперішній 2-й клас піде у 5-й.

     – Ви казали, що Оксана Макаренко буде займатися цифровізацією освіти. Що маєте на увазі? Є уже електронні підручники, якими діти можуть користуватися?

     Зараз ринок електронних підручників розвинутий погано. Просто так взяти і закупити їх, як паперові підручники, не настільки просте завдання. Оксана була однією з перших, хто починав      НУШ, вона знає всі тонкощі процесу. Була однією з тих, хто починав історію національної освітньої платформи.

     Вона має відновити роботу над створенням єдиного освітнього ресурсу, який дозволить мати пласт необхідних освітніх матеріалів, підручників, конструювання уроків, який дасть можливість кожному учителю та учню мати свій освітній кабінет, де можна буде готуватися до уроків тощо.

     Але спершу її завдання зробити так, щоб у нас взагалі з’явився ринок електронних освітніх матеріалів. Весь світ зараз живе у двох вимірах: в аналоговому освітньому процесі, де паперові підручники, і це нормально, ми від них не будемо відмовлятися.
     Але при цьому є можливість у межах навчання користуватися всіма технологічними здобутками людства. Наші діти — діти, які народжуються зі смартфонами, і робити вигляд, що їх для них не існує, було би неправильно.

     – Крім електронних підручників, про що ми ще говоримо в діджиталізації освітнього процесу?

     – Ми поки не Нідерланди і не Норвегія, у нас проблема з доступом до інтернету, з комп’ютеризацією. І це вже завдання Михайла Федорова — зробити так, щоб у нашій країні скрізь з’явився інтернет.

     За нашою статистикою, є близько 700 шкіл, які станом на 1 січня цього року взагалі не мали доступу до інтернету, а майже 9 тисяч мали дуже низьку швидкість. Просто зробити освітню платформу — це чудово, але ще треба мати до неї доступ. Тому треба почати з базових речей — з доступу до інтернету, з наявності ґаджетів.

<…>

______________________________