Від редакції:
     В Україні змінилася влада. Мільйони людей з надією очікують оновлення в житті країни. На початку нинішнього року побачила світ книга авторитетного фахівця в сфері управління, вченого, академіка НАНУ Володимира Горбуліна «Мой путь в зазеркалье».
     Узагальнюючи зроблене за часи незалежності України, спираючись на свій життєвий і виробничий досвід, автор виокремлює головне в державному будівництві, зупиняється на питанні професійності української еліти, необхідності національної ідеї як об’єднуючого чинника країни, вказує на шляхи досягнення цілей, прогнозує наш розвиток до 2030 року.
     Сьогодні ця книга набуває особливої актуальності для суспільної оцінки нових провідників держави, порівняння ПОТРІБНОГО і того, що ОТРИМАЛИ після довгих виборчих марафонів. Цю оцінку має сформувати для себе кожний громадянин, щоб у наступні роки мати певні визначені і перевірені практикою орієнтири вибору.
     Звісно, вибираючи тих, хто поведе нас далі, побічно визначаємо і тих, хто опікуватиметься освітянськими проблемами, продовжуватиме шкільну реформу. Отже, зроблені оцінки прямо впливатимуть на наше сприйняття подальшого освітянського поступу.
     Микола Жулинський у своїй статті «Згадати –щоб попередити» наводить некритичні роздуми про книжку В. Горбуліна. Нижче подаємо окремі витяги зі статті, які нам видалися особливо значимими.

Професіоналізм кадрів та національна ідея

     «Володимир Горбулін у своїх «не лише дорожніх нотатках» намагався не просто поєднати минуле, сучасне і майбутнє — ці три терени буття свого і держави, а й майстерно відтворити внутрішню єдність усіх трьох часів із тим, щоб ці два дзеркала — минуле та сучасне — висвітлили майбутнє. Саме тому він і присвятив цю книжку майбутній Україні, Україні-2030. Демократичній, економічно процвітаючій, надійно захищеній, незалежній від партнерів та недругів. Україні, яка добре знає свою історію і потенціал.»

     «Він бачив, як розроблялися й ухвалювалися важливі державні рішення, особисто брав участь у цих процесах і переконався, що й досі гострою проблемою для нашої держави є «професійна деградація» (тут і далі виділення тексту наше. – Ред.).»

     «Власний досвід міжнародної діяльності, успіхи та прорахунки як особисті, так і самої влади взагалі змусили оповідача раз у раз повертатися до проблеми національних кадрів — професіоналів.»

     «Важко не погодитися з таким висновком Володимира Горбуліна: «В Украине с начала ХХІ века не прекращается шабаш непрофессионализма. И если в основу кадровых решений не положить профессионализм и порядочность, этому государству никто ни в чем не поможет.»

     «В особі Володимира Горбуліна поєдналися два крила — науково-технічна діяльність і літературно-мистецька творчість, тож не дивно, що гуманітарні проблеми в осмисленні ним «Нової системи координат Україна-2030» посідають значиму позицію.

     На перших сторінках своїх спогадів він наголошує на необхідності формування національної ідеї, яка об’єднувала б усіх українців, і запевняє, що остаточна наша перемога настане тоді, коли переважна більшість українців пов’язуватимуть себе з Батьківщиною. А головна відповідальність за творення єдиної нації, сконсолідованої на цілісній системі ціннісних орієнтацій, лежить на національній еліті, на інтелектуалах, які й зобов’язані «формувати гуманістичні мотивації».

     «Своєю книжкою Володимир Горбулін намагається спонукати своїх співвітчизників звернути особливу увагу на всю політичну еліту і замислитися над своєю персональною участю в її формуванні. На його глибоке переконання, однією з головних причин нашого задавненого тупцювання на місці є дефіцит еліти — еліти національно свідомої, патріотичної, нових політиків та професіоналів у широкому розумінні цього слова. Еліти, яка була б позбавлена комплексу меншовартості, маргінальності, містечковості, яка прагнула б до реалізації глобальних національних амбіцій.»

     «Крім того, стверджує справедливо Володимир Горбулін, «Украине все еще не хватает национализма — она задыхается от вакуума национальной идеи». Це є однією з причин того, що проблема ментальної цілісності України все ще залишається однією з найважливіших на порядку денному нашої внутрішньої політики».

     «Завершує В. Горбулін свої прогностичні візії та рекомендації порадою для влади розв’язати головну внутрішню проблему — «добиться консенсуса внутри элиты, который, распространяясь на все общество, станет прообразом великой национальной идеи, цементирующей общество». Інакше, застерігає він, без цього каталізатора процес національної самоідентифікації громадян України та впровадження національної ідеї в масову свідомість буде вкрай повільним.
     Як бачимо, відомий державний та політичний діяч, вчений, яскравий стратегічний мислитель Володимир Горбулін вважає, що Україні необхідна системна державна гуманітарна політика, інакше на рубежі 2030-х років ми можемо «столкнуться с реальной опасностью поглощения...»
     Отже, Україні необхідно ставати сильною державою, а для цього, і на моє глибоке переконання, нинішній владі, політичній і державній еліті, інтелектуалам країни слід прислухатися до рекомендацій автора цих спогадів та прогностичних роздумів під назвою «Мой путь в зазеркалье», яка написана з вірою в Україну, в її майбутнє і з надією бодай ледь-ледь висвітлити цю дорогу.»