НАПЕРЕДОДНІ
Зовсім скоро розпочнеться новий навчальний рік. Змінилася влада. Як це вплине на школу, що зміниться, чи буде продовжено курс Нової української школи?
Багато питань, багато думок. Окремі із них зачіпаються за вже сказане кимось, та на жаль не загострене, не виокремлене, врешті — випущене з поля уваги, зникле у «вирі» багатослів’я і другорядних дій.
Постійно турбує думка про необхідність встановлення черговості у вирішенні шкільних проблем, визначенні їх важливості (рангу) в ланцюжку реформування. Спрощено — чи є головною проблемою, яка визначає освітній поступ, заміна парт, закупка комп’ютерів, іншого матеріально-технічного оснащення тощо?
Видається, що за останні 28 років ми так і не вийшли з радянської системи освіти, не замінили її українською системою. Усі погоджуються з тим, що головним реформатором (агентом змін) має бути вчитель. То чому ж головні зусилля галузевих керівників за останні роки не були спрямовані на реформування ПЕДАГОГІЧНИХ вищих навчальних закладів. Адже саме тут знаходяться початки реформи.
Зміни у правилах прийому, впровадження фахового іспиту, підняття вступного конкурсного балу (у медичних ВНЗ зробили!), пільги для абітурієнтів-юнаків — ось найперший набір дій на вході в систему освіти. Далі — докорінні зміни у навчальних планах і програмах, залучення до викладацького колективу передових вчителів-практиків. І багато чого іншого.
На виході з навчального закладу молодого фахівця має очікувати конкурентно висока заробітна плата, соціальний пакет. Цим держава забезпечить майбутнє школи, гарантує високий пріоритет (престижність) професії вчителя.
Ще одна проблема — система управління освітою на місцевому рівні, методичні структури, наукові установи (АПН). Вся ця надбудова «нависає» на школою, постійно забирає час і сили вчителя через величезну кількість не потрібних заходів, паперову звітність. Звідки взятися академічній свободі педагога? Чому за останні роки нічого не змінилося? Чому в Грузії цю проблему вирішили за одну ніч?
Нормотворчість через прийняття освітянських законів не може бути виправданням. У переважній частині прийняті нормативно-правові акти або їх проекти вносять незначні (більше «косметичні») правки до раніше прийнятих. Головне — відсутні СИСТЕМНІ зміни вітчизняної освітньої моделі.
У нас немає часу, весь його ресурс вичерпано. Потрібні рішучі, кардинальні і швидкі зміни. Чи впорається з цим нова влада? Чи знайде, чи зможе вхопитися за ниточку, яка розплутає весь клубок освітянських проблем? Така можливість є. Будемо очікувати, підтримувати і допомагати.
____________________
