Про вчителів-пенсіонерів і чиновників

     «Укотре про одне й те саме. Хто, де і як обґрунтував, що вчитель пенсійного віку працює гірше, ніж молодий вчитель? Нероб і таких, кого на десятки метрів не можна допускати до учнів, є достатньо і серед пенсіонерів, і серед молодшого покоління педагогів.
     Які в нашій освіті є критерії оцінювання якості роботи вчителя, щоб застосовуючи їх в кожній конкретній ситуації, можна стверджувати, що один вчитель працює гірше, а інший — краще? Таких критеріїв немає, і ніхто над ними працювати не хоче уже багато років.
     Чому вчителі-пенсіонери є більмом на очах для багатьох чиновників, які на своїх посадах, незважаючи на порівняно молодий вік, вже давно стали маразматиками і мають бути негайно відправлені у відставку?
     Та тому, що наукою і практикою давно доведено: не вік є визначальним у якості роботи педагога чи керівника школи, а зовсім інші чинники. Але над тими чинниками потрібно дуже багато працювати, починаючи від розроблення принципів і критеріїв оцінки праці вчителя і закінчуючи запровадженням диференційованої системи оплати його праці за результатами роботи незалежно від віку.
     <…>
     ХТО В ШКОЛАХ ПРАЦЮВАТИМЕ? ЧЕРГА БАЖАЮЧИХ ВЕЛИКА??? ЗАМІСТЬ ПЕНСІОНЕРІВ У ШКОЛИ ЧИНОВНИКИ ПЕРЕЙДУТЬ ПРАЦЮВАТИ?

     І висновок. Думаю, що для освіти було б набагато краще, якби негайно відправили на пенсію чи поганою мітлою погнали б з держслужби чиновників, котрі продукують програми. Не у пенсіонерах-вчителях сутність всіх освітянських проблем, а у чиновниках, які тими вчителями керують, особливо, на місцях.

     «Немає поганих армій, а є погані полководці», — такі слова, начебто, колись сказав Наполеон. Не знаю, чи казав він їх, але в тому, що вони об’єктивно відображають ситуацію в нашій освіті, то це так.