Наближається літо, затихає шкільне реформування – можливо не лише з причини близького відпочинку. Очікуємо на пропозиції і рішення нової влади. Якими вони бачаться «знизу, від народу»? Зауважимо на кількох чинниках, які, на нашу думку, визначають поступ освітянських перетворень.
1. Невідкладна зміна моделі фінансування навчальних закладів – запровадження їх фінансової самостійності. Це ж просто дикунство, що за ринкової економіки директор школи має звертатися до органу управління за коштами на придбання господарської дрібноти або навіть для прямих і невідкладних функціональних потреб.
Нині в школі продовжує діяти радянська «феодальна» фінансова модель утримання закладів освіти. За таких умов, про яких «агентів змін» може йтися, про яку академічну самостійність педагогів ми говоримо?
На цьому тлі правильний крок здійснила в.о. міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка реформування галузі розпочала з рішучої зміни галузевої фінансової моделі. Це питання корінне, визначальне для успіху – і немає сумніву, що медична галузь поставлена на правильні «рейки».
2. Наш авторитетний фахівець В. Горбулін говорить про катастрофічний стан з рівнем професіоналізму кадрів у всіх сферах управління та виробництва. Це зумовлено не лише великим відтоком фахівців за кордон, а й вкрай низьким рівнем освітньої та професійної підготовки молоді.
Говоримо, що кінцевий успіх реформування шкільної освіти прямо залежить від вчителя, його фаховості. А хто і що змінює в системі підготовки молодих педагогів? Можливо педагогічні вищі навчальні заклади докорінно перебудували свою роботу? Ні! За 5 останніх років спромоглися лише на Концепцію розвитку педагогічної освіти. Не багато, одначе!
3. Нинішні виборчі процеси в країні свідчать про те, що повністю вичерпано часовий ресурс реформування у багатьох напрямках. Більше немає можливостей для розважливого, послідовного і тривалого процесу змін. Життя підвело нас до неминучої необхідності рішучих і швидких кроків.
Але це так небажано і небезпечно – створюється реальна загроза помилок, втрати часу і матеріальних ресурсів. Та іншого шляху немає.
«Інформаційне забезпечення загальноосвітнього навчального закладу»