Новаторство у школі: думка фахівця

     Сьогодні я відвідала реформаторський урок. Існюють дві системи освіти: класична і новаторська. Детальніше хочу зупинитися на новаторстві.

     1. Новаторство залежить від педагога, а не від системи! Примусове новаторство — це новий біч української школи! (тут і далі виділення тексту наше. – Ред.). Говорячи, що не можна примушувати дитину до вивчення матеріалу, примус перенесли на вчителя!
     2. Нічого нового в побудові уроку не побачила, окрім великого засилля використання технічних засобів: аудиозапис, презентація, мультимедійна дошка...
     3. Ігрова форма завжди була присутня на уроках початкової школи, але її перенасиченість призвела до того, що через 15 хвилин діти втратили інтерес до матеріалу.
     4. Фізична зарядка раніше носила назву п'ятихвилинка, тому до новаторства відношення немає.
     5. Два хлопчики, які за новою системою не зацікавилися, відволікли вчителя, учнів і присутніх на психологічні потуги педагога повернути їх до вивчення матеріалу, так і не повернулись до вивчення матеріалу.., продовжили грати в морський бій.
     6. Результат: дітям цікаво, але не всім, а от рівень засвоєння матеріалу дуже низький.
     7. Окреме слово про дитину із особливими потребами. Якщо мета її перебування в школі — засвоїти матеріал, то це зовсім невиконано! Їй потрібен більш повільний темп! Незнання лише накопичуються. Якщо мета її перебування в школі — дати іншим дітям можливість зрозуміти, що такі люди є — діти це розуміють. Тоді, чому ми не почали цю інтеграцію із рівня гурткової роботи?

     Отже, на мою думку, форми, методи роботи, використання технічних засобів на уроках — це перенесення примусу із учнів на викладачів, що не дає результату, і ми лише поглибимо низький рівень освідченності наших дітей!

     Саме тому вважаю:

     1. Реформа має полягати:

• виключно у перегляді занадто переобтяжених програм (це нонсенс, коли всі, хто має фінансові можливості поставлені перед фактом найняти дитині репетитора);
• у профільній орієнтації (ну немає потреби гуманітаріям вивчати графіки функцій);
• у запровадженні спадкоємності у вивченні предметів (не потрібно вивчати тему «Частини мови» 5 разів за період 11-річного навчання; а тему Present Simple — тричі); розвитку форм позашкільної діяльності тощо!

     2. Поряд з новаторськими школами, мають залишитися школи класичні! Віддаю перевагу класичній школі, звертаючи увагу на рівень результативності педагогічного колективу! Потребую лише перегляду змісту навчальних програм, зменшення кількості навчальних дисциплін, запровадження профорієнтації!

     А як у Вас із реформою?

Від редакції:
     У цьому пості мовиться, в тому числі й про початкову школу, де розпочалася реформа НУШ. Після перших кроків можна висловити думку, що головною метою змін є підвищення рівня мотивації дітей до навчання. Звідси — технічне оснащення сучасною технікою, нове обладнання, парти, коврики, шафи. Крім цього, активно практикуються елементи гри, відсутність домашніх завдань тощо.
Слід зауважити, що такі дії є найпростішими, досить легко здійснюваними на практиці, натомість — усім видимими. Але чи принесе це бажаний результат?
Автор посту, на нашу думку, слушно зауважує про наслідки такого новаторства. Не викликає сумніву його короткостроковий успіх. Але вже сьогодні педагоги з тривогою приглядаються до результатів — рівень засвоєння матеріалу залишаться низьким, а подекуди знижується.
Отже, виникають питання, чи головними є проблеми, з вирішення яких ми розпочали реформування? Автор бачить інші, які потребують наших зусиль: перелічує їх і вказує на найголовнішу — перегляд обтяжених навчальних програм. Звісно, ця робота ведеться, але чи в достатньому обсязі?
Простим «механічним» скороченням навчального матеріалу не обійтися. Тут постають питання корінної трансформації навчального процесу під потреби завтрашнього дня. І це прослідковується в пропозиціях автора щодо профільної орієнтації. Можливо нам слід цим займатися не в старшій школі, а починати з основної.

Висновок: до думок педагога слід прислухатися, адже вони витікають з досвіду і практики.