Про підвищення кваліфікації педагогів

     З повідомлення Інституту модернізації змісту освіти (витяги)

     «В Україні триває робота з розробки проекту постанови Кабінету Міністрів, яка визначить механізм реалізації 59 статті закону «Про освіту», що надає право педагогічним та науково-педагогічні працівникам підвищувати кваліфікацію у інших суб’єктах освітньої діяльності — фізичних та юридичних осіб.
     «До підвищення кваліфікації буде залучено найкращих спеціалістів. Адже педагоги мають отримувати сучасні знання і навички, а ще вільно вибирати заклад, де вони будуть підвищувати свою кваліфікацію. Саме тому не менш важливим є питання переліку громадських організацій та установ, які мають відповідних фахівців і матеріально-технічне забезпечення для підвищення кваліфікації вчителів, аби отримувати за цю відповідальну роботу фінансування від держави».

Оксана ГОРОБЕЙ:

     Шановні освітяни хочу поділитися досвідом отримання свідоцтва про підвищення кваліфікації, яке породило у мене запитання.

     1. Під час пред'явлення документації, що підтверджує моє індивідуальне навчання було заявлено, що мій сертифікат не належить до тих організацій з якими співпрацює ІППО. Список організацій, сертифікатами яких ми маємо підтверджувати свою самоосвіту, був затверджений лише на 26 листопада 2018 року.
     Питання: чи правомірно обмежувати вчителів організаціями затвердженими ІППО? І що мають робити вчителі з сертифікатами які вони отримували протягом часу до зазначеної дати?

     2. Мені поставили питання: «Що вам важливіше знання чи бали?». Дивне запитання В ЦІЙ СИТУАЦЇЇ. Якби я не набрала ці бали, чи видали б мені свідоцтво? Я відповім чесно: для отримання свідоцтва мені важливі бали, (тут саркастична усмішка представника ІППО), а для мене особисто — знання.

     3. Тема практичного курсу проведеного ІППО (15 год.) співпала з темою теоретичного курсу (60 год.) на порталі превентивної освіти, який я почала проходити самостійно. Ці курси логічно доповнювали один одного. Однак, порталу немає в списку. Освіта в установах і закладах, що не входить до списку, вважається самоосвітою. А самоосвіта, за твердженням ІППО, не є освітою (тут гомеричний сміх)!
     Питання: як так сталося, що такий прекрасний задум свободи вчителів у виборі курсів був убитий обмежувальним списком ?

     4. За знання треба платити. Згодна. На наступний рік ІППО не планує приймати сертифікати будь-яких організацій, з їх слів вони відповідають за знання, що отримані під час підвищення кваліфікації.
     Тобто вся ідея СВОБОДИ вибору часу і місця навчання знищується вже на самому початку, бо кожна організація, що буде причетна до підвищення кваліфікації, захоче "відповідати" за знання в межах своїх курсів.

     Отож, Міністерство впроваджує, а містечковість знищує.

     PS. Якщо сертифікати з вказаними годинами освіти нікому нічого не доводять, то навіщо вони потрібні? У школі і в ІППО не потрібні, бо це самоосвіта.
     Бережемо- ліс!!! Я зараз серйозно. Тонни переведеного високоякісного папер, не говорячи про відходи виробництва.