Питання з Фейсбуку

Тетяна Стренада
Добридень! Якою ми бачимо шкільну бібліотеку в умовах НУШ? Дякую!

Відповідь: Ю. Зражевський
     Нині важко пов’язати шкільну бібліотеку і НУШ. Тому, що в проекті НУШ місце бібліотеки взагалі не визначене – у відповідних документах, в тому числі нових законах, відсутня навіть згадка про шкільну бібліотеку.
     Ось чому, усвідомлюючи значення бібліотеки як інформаційного підрозділу в стінах школи (в ІНФОРМАЦІЙНУ ЕПОХУ!), фахівці-ентузіасти самостійно взялися до справи; підготували проект Положення про шкільний бібліотечно-інформаційний центр (ШБІЦ) і протягом тривалого часу готували його практичну реалізацію.

     На сьогодні ШБІЦ повністю створено, він готовий до поставки в навчальні заклади. Українська школа отримала унікальні вітчизняні інформаційні продукти для прориву, становлення і утверження нових принципів побудови освітнього процесу.

     На жаль, галузеві чиновники цього не помічають. Деякі мотивують це тим, що є інтернет, а значить шкільна бібліотека не потрібна. Але ж це повне невігластво!
З огляду на те, що реформування освіти сьогодні (і особливо в майбутньому), неодмінно стане справою самої школи, керівництва, педагогічного колективу, –вирішальне слово і практичні дії з впровадження нового належать саме школі.

     Тоді ми й побачимо рідний освітній заклад зовсім іншим.

Коментарі до посту

Олена Сидоренко
     Звичайно, освітній заклад буде іншим. Але... Яку посаду нам можуть запропонувати в школі, якщо про шкільного бібліотекаря (або іншого спеціаліста, який й би виконував його функції), мова в нових Законах не йдеться?
     Педагогічні працівники в законах прописані. Складається враження, що про нас навмисно забувають, щоб потім поставити перед фактом, що ми не потрібні. Причому, на рівні держави, а не на рівні закладів освіти.

Ю. Зражевський
     Порятунок шкільних бібліотек – у їх перетворенні на сучасні ІНФОРМАЦІЙНІ центри. Бібліотекарі мають стати інформаційними адміністраторами. Звісно, це потребує змін, насамперед, функцій підрозділу, а також перекваліфікації самих бібліотекарів.
     Такі висновки «залізні» тому, що вони витікають з об’єктивного розвитку суспільства в інформаційну епоху. Іншого шляху не існує. Світові процеси, які нині тривають і в освіті, ніхто не зможе зупинити ні директивами, ні новими законами. Їх можна лише «не помічати», гальмувати. Але це питання часу.
     Тож порадимо бібліотекарям, а особливо директорам-ентузіастам, не очікувати на високі вказівки, а самостійно почати реформування вже сьогодні. Головне, щоб місцеві зусилля відповідали тенденціям розвитку суспільства, потребами дня сьогоднішнього і грядущого. «Дорогу осилит идущий».

     Маючи величезний педагогічний потенціал, спираючись на вітчизняний освітній досвід, українська школа здатна до кардинальних ефективних змін. Для цього потрібно зовсім небагато: надати їй реальну свободу розвитку.

_________________________