Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ. Діти стають розумнішими за вчителів

	Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ, президент освітньої корпорації «Гранд», вчений, письменник. Пост «Діти стають розумнішими за вчителів» Портал «Освіта.UA» 20.12.2018 р.

Діти стають розумнішими за вчителів Круг за кругом, по спирали. Прямо-таки какая-то спиральная динамика. Смотрим. ДЕТИ незаметно становятся умнее учителей... УЧИТЕЛЯ потеряли ориентиры, чему учить, и не находят ответов у директоров... ДИРЕКТОРА перестали видеть свет в конце тоннеля, и не знают, как учить, как выживать, чем им хвастаться или, наоборот, что скрывать, увиливая от каверзных проверок разного рода начальства... НАЧАЛЬСТВО же только и делает, что даёт указания, как заполнять журналы и составлять отчёты, но не обеспечивает школы ресурсами, из-за чего страдает качество образования, и из-за чего постоянно лихорадит недовольных родителей... РОДИТЕЛИ, в свою очередь, сами не знают, чего хотят. Чаще всего они просто недовольны, как учат их детей, и имеют на это основания, какие бы законы не разрабатывало правительство... ПРАВИТЕЛЬСТВО, в свою очередь, обижается, считая, что оно принимает прекрасные законы, выделяет на образование огромные деньги, и недоумевает, почему все вокруг так раздражены учебниками, зарплатами, тестированиями и искренне не понимая, что, в конце концов, делать в школах с этими детьми... А ДЕТИ… незаметно становятся умнее учителей… И так по кругу, всё с начала. *Від редакції:* Коротенька авторська замітка, але наскільки містка! Іноді видається, що ми втратили спрямовуючі орієнтири у розвитку освіти. Вочевидь, у їх вибудовуванні не можемо «розкласти по поличках» чинники, які забезпечують рух вперед. Не можемо визначити головне і підрядне, ниточку, яка допоможе розв’язати вузол шкільних проблем. Реформу вбачаємо в поставці до школи нових парт чи комп’ютерів, порядку розміщення меблів у класній кімнаті, наявності ковриків тощо. Чи переконливі аргументи в змінах навчального процесу? За всієї необхідності в оснащенні навчального закладу, виникають сумніви в першочерговості таких дій, а звідси — у питаннях ефективності величезних фінансових витрат (державних!). Подумаймо добре, що ж сьогодні головне, з чого почати, куди насамперед спрямувати освітянські інвестиції? Кожного року зі стін школи випускається багаточислельна група молоді, яка вже сьогодні має бути готовою до вирішення надскладних проблем життєвого облаштування. Отже, помилятися не можна, запізнюватися не можна — бо втрачаємо наш найбільший потенціал.