Про старшу школу

     Якщо ми справді готові дати адекватну відповідь на виклик індивідуалізації, курси за вибором мають складати не менше 50% (а краще 70-80%) змісту освіти в старшій школі.
     Якщо раніше в ядрі сфери освіти знаходився заклад освіти із стандартною, однаковою для всіх програмою, то у другій половині ХХ століття виникла друга зона освіти, ядром якої стала індивідуальна освітня програма.
     Причому ця зміна освітньої реальності призвела до того, що тепер у всьому світі друга зона освіти почала диктувати умови першій: учні перетворились у замовників освітніх послуг закладів освіти (виділення тексту наше – Ред.).

     Якщо заклади освіти залишатимуться на старих позиціях (нав’язування учням уніфікованих навчальних курсів і т. ін.), вони поступово вимруть, як динозаври. Завдання номер один для них – почати змінюватись, йти назустріч змінам у світі та освітньої реальності.
     Перш за все слід визнати право дитини на свій, унікальний і неповторний шлях у житті, на вільний розвиток свого особистого, суб’єктивного і нестандартного знання. Тож і в Україні слід нарешті дати дорогу новій освітній реальності – реальності індивідуальної освітньої програми, яку я як учень сам вибудовую, вона тільки мені підходить, є моїм надбанням, яке я самостійно створюю і реалізую впродовж усього життя.

     Звісно, перифраз «школа – це я» наповнюватиметься реальним змістом по мірі просування учня від перших сходинок початкової школи до випускного класу. Вища ступінь (старша школа) має нагадувати продвинутий «ресторан» із широким набором страв, як простих, так і тих, що розраховані на вишуканий смак. Тут мають бути надані практично необмежені можливості для складання власного освітнього «меню».
     Зберігати модель школи як радянського «общепита» з домінуючим принципом «їж що дають», є вкрай безперспективною і безвідповідальною політикою.
 

Від редакції:
     Важко не погодитися з експертом. Час невблаганний. Обставини просто змушують рухатися вперед. Чи почався цей рух в МОН?