Нам не потрібна видовищна освітня реформа

     «Нам потрібне лише тихе, але радикальне скорочення пустопорожнього адміністрування (ліквідація надлишкового управління) на всіх рівнях управлінської ієрархії, усунення всевладдя «вертикалі» і поступове становлення «горизонталі».
     Андре Спайсер(André Spicer), professor of organisational behaviour at the Cass Business School at City, University of London пише щодо реформування британської вищої освіти: «Якщо університети зацікавлені у вирішенні проблем, з якими вони стикаються, їм не потрібна видовищна реформа. Такі реформи часто дорогі, викликають тривожні збентеження, що мають короткий термін зберігання. Потрібно щось більш скромне, але більш далекосяжне: скорочення порожнього адміністрування»

     Тож, маємо визначитись:

• якщо нам потрібні видовища, робимо ефектні шоу-реформи за принципом «The Show Must Go On»;
• якщо ж нам потрібні справжні глибинні зміни, робимо тихі, зовні малопомітні, абсолютно невдячні кроки щодо дебюрократизації та дерегуляції освіти.

     У першому випадку матимемо лише короткочасний піар-ефект та у недалекому майбутньому зіткнемось із легко прогнозованою відсутністю помітної ефективності спроб реформування освіти зверху. Адже реально освіту можна реформувати лише знизу.

     У другому буде феномен, який можна назвати − колективним «прокляттям Супрун», з морем невдоволення і погрозами каменувати її сьогодні, але перспективою змін завтра (ми це зараз спостерігаємо на етапі запуску реформ у сфері охорони здоров‘я).

     Лише за умови радикального «скорочення порожнього адміністрування» (у наших умовах − ліквідації радянської вертикалі управління), запрацюють сили змін знизу. Бо школа вже не буде напівпаралізованою, зв’язаною по руках і ногах надлишково керованою організацією. Буде нарешті пущений в дію головний ресурс розвитку освіти, − ресурс свободи педагогічної думки й дії.

     І процес піде... Піде важко і складно, але невпинно і незворотно.