Про формалізм

     «…читаю таке: «За ініціативи філій Інституту модернізації змісту освіти та за підтримки МОН України 21 лютого 2018 року організовується проведення «диктанту єдності» українською мовою та мовами національних меншин у закладах загальної середньої освіти. Просимо сприяти проведенню заходу, а також висвітленню відзначення Міжнародного дня рідної мови у засобах масової інформації».

     Панове!!! Гіршої пропаганди годі і шукати! Ви чого добитись хочете? Щоб потрібна і правильна ідея національної єдності почала асоціюватись у дітей з диктантом, який вони терпіти не можуть?

     Автори цієї ідеї хоча б розуміють, що це повна дискредитація, що матиме протилежний очікуваному ефект? Хтось поставить «галочку» в плані проведених робіть. Хтось відзвітується про зроблену роботу. А що діти? А діти для них – іграшки, про яких і не варто думати.

     Одне радує. У нашій школі карантин оголосили, і диктант зірвався. Як пояснити цим дебілам (ще раз вибачаюсь за грубість), що національна єдність − це не диктанти. Це цікаві книжки, фільми, вистави для дітей. Національна єдність − це дитячі спортивні секції, доступні для всіх, музичні школи та доступні парки атракціонів. Національна єдність − це створення державою умов для розвитку дитини. Національна єдність − це відсутність порушень законів у школі. Національна єдність − це піклування про здоров’я дітей.

     А «диктант єдності» − це дискредитація, це формалізм чиновників з передбачуваним результатом. І ось проти подібного варто боротись!