Володимир СПІВАКОВСЬКИЙ,
президент освітньої корпорації «Гранд», вчений, письменник.
Пост «Про появу антишкіл» (скорочено),
портал «Освіта.UA», 26.10.2017 р.

Школа для дитини

«Они – альтернативные антишколы, не потому что учат чему-то плохому. Наоборот, − только хорошему! Просто они создаются от отчаяния родителей, когда обычная школа им поперёк не только горла, но и жизни.

В списке таких альтернативных антишкол – уже свыше 30. Они все разные по большинству параметров. По набору предметов.., ауре.., технологиям.., содержанию.., будущим результатам.., уровню легализации выдаваемых документов.., квалификации учителей.., современности.., внедрению мировых трендов.., компьютеризации.., узкой специализации или широкой универсальности.., первому впечатлению.., по второму впечатлению.., запахам.., нагрузке.., платности…, возрастам.., требовательности.., уклону.., а также ещё по нескольким непредсказуемым параметрам.

И тут у родителей возникает несколько опций того, как действовать, если им больше невмоготу отдавать своего ребёнка в обычную школу:

провести собственный маркетинг, объездив все или несколько школ и выбрав одну по своему вкусу и пониманию.
попытаться сформулировать для себя формат того, что надо им и их детям. Хотя иногда это бывает разное понимание.
положиться на удачу-везение и выбрать школу интуитивно.

<…>
Поэтому для своего ребенка родителям желательно сформулировать своё собственное ТЗ – техническое задание (сначала хотя бы для себя), чего они хотят от школы? С учетом того, что идеальных школ нигде в мире нет.

Від редакції:
     Нинішні суспільні зміни значно випереджають нормотворчі процеси. З огляду на значне відставання реформування освіти, просунутими батьками, які розуміють її сьогоднішній стан, стихійно ведеться пошук альтернативи для своїх дітей. Тут можна назвати самостійні заняття, сімейну освіту (нарешті!), екстернат, репетиторство, зарубіжне навчання. Органи управління, школа, педагоги більше не можуть перебувати у «летаргічному сні», виправдовуватися консерватизмом процесу, − трансформації стрімко долають шкільні перепони (опір) і все активніше ставлять перед учительським корпусом питання якості навчання. Батьки (платники податків) усвідомлюють себе замовниками навчальних послуг і вимагають відповідних результатів. У приватних школах цей чинник особливо виражений.
     Місце і роль вчителя змінюється, хоч багатьма це не сприймається. Поза прискіпливою увагою поки залишається проблема виховання дітей. Не забуваймо, що вчитель – представник суспільства, держави, які теж є учасниками виховного процесу. Спроби перекласти все на батьків призведуть до суспільних і навіть виробничих проблем, які помітні вже сьогодні.
     Отже, автор влучно зауважує на тих турботах, якими опікуються батьки. Висловлене означає, що слід поспішати з реформуванням освіти, робити прискорені кроки на шляху впровадження законодавчих норм, скорочувати відставання унормування освітніх процесів від реального життя.

Ю. Зражевський

______________________________