Думки батька

     «Кілька ремарок про освіту. Мій син ходить в 2 клас. Він ходить в загальну середню школу. Це проста школа. Без фанатизму. Кожний з нас ходив в таку школу. У них у класі 30 учнів. І цих учнів намагаються чомусь навчити. За рік до школи ми відвідували підготовчі курси. Вони були дуже корисні і цікаві.
     Але забудьте. курси для дитини − це тупо витрачені ваші гроші…»

     «Школа знищує ініціативу. Я пригадую, як мій малий на підготовчих курсах тягнув постійно руку, намагався відповідати і постійно виходив до дошки. А тепер у нього тіпання викликає лише слова про домашні завдання, про школу чи уроки. Дітей у школі вчать не вчитися, а робити вигляд, що вони вчаться. Відсутня мотивація, бажання, намагання. Школа – це як віртуальна симуляція.
     І з кожним днем, я спостерігаю за тим, як мій син все менше і менше хоче вчитися, не хоче розуміти, не хоче думати. А я, в свою чергу, починаю зриватися. Потім себе за це звинувачую. Я розумію, що хтось винен в цьому абсурді. Це гра під назвою “ШКОЛА”. Непотрібна, зайва, не справжня, ідіотична, абсурдна…
     Я ще пам’ятаю блиск і жагу в очах свого сина, а зараз це темрява. Це, всього на всього, 2-й клас…»