Наталя МИРНА,
допис на сторінці спільноти «Уміти вчити: спільнота сучасних освітян», Фейсбук, 7.08.2017 р.

Как создавали финское образовательное чудо:

Отменили проверяющие органы. Просто закрыли. Аттестация есть только в последнем классе, и то — по желанию, если в ВУЗ хочешь. Колледж – по собеседованию.
Зарплату контролирующих чиновников направили учителям. Итого – творческая высокооплачиваемая работа. Конкурс в педагогическую магистратуру — 14 чел. На место
Контролем образования, по сути, занимаются родители.В доступе есть все нормативные документы.
Результат — школы расцвели, причем, каждая по своему. А финское образование стало лучшим в Европе.

Від редакції:
     Кілька думок з приводу фінського чуда і українських реалій.
     Звісно, ми не можемо повністю переносити фінський досвід реформ на український «грунт». Та все ж сказане автором відображає найголовніше. Питання ліквідації управлінської і методичної освітянської надбудови — перший і необхідний крок, без якого вчитель ніколи не отримає будь-якої свободи. Без звільнення вчителя з «кріпацтва» ми не зможемо розраховувати на вчителя, як на «агента змін».
     Ця теза не нова і, мені здається, всім зрозуміла, а тому не потребує тривалого обговорення. З цього починалися реформи у багатьох країнах, в тому числі Польщі, Грузії. Ми, в Україні, часто невиправдано звинувачуємо вчителів у всіх «гріхах» освіти. А найперше головну увагу слід було б звернути на згадану надбудову. І приймати рішення. Боятися того, що освіта розвалиться, не слід. Наші вчителі встоять. Натомість вивільниться величезна енергія творчості й прогресу. Ми побачимо іншу школу. Вчитель нарешті займе те місце в освітньому процесі, яке йому належить за функціональними обов’язками. А батьки стануть партнерами і помічниками. Вони ж будуть головними замовниками освітньої роботи і прийматимуть (контролюватимуть) її результати.
     Все, що написане, не є новим. Видається, що очільники з цим добре знайомі й розуміють про що йдеться, а тому — дебати не потрібні. Залишається чекати одного — їх бажання і волі до виконання.

Ю. Зражевський

______________________________