Щодо оцінки цьогорічного ЗНО

     «МОН ЗНО не склало.
     Маю вибачитися за дві абревіатури в назві. Але їхнє вживання не змінює сутності проблеми. За цьогорічну вступну кампанію, яка для МОН України стала своєрідним зовнішнім незалежним оцінюванням, йому потрібно визначити результат, образно кажучи, − нижче рівня прохідного балу.
     І це для сотень тисяч членів українського суспільства уже той факт, який нічим заперечити не можна. Абітурієнти, чи не уперше в своєму житті, зіткнувшись із державною машиною, отримали дуже повчальний урок й побачили реальне відношення держави до своїх громадян...»
     <…>

     «…За результатами власного спостереження за цією вступною кампанією спробую зробити кілька висновків.

• За період із 2008 року ця вступна компанія була найскладнішою і найбільш неорганізованою. І причина в цьому – не нове програмне забезпечення ЄДЕБО. Причина в тих, хто на рівні МОН організовував вступну кампанію; замовляв і купував це програмне забезпечення, не зумівши провести його ефективну апробацію; не зміг організувати належну й ефективну комунікацію з абітурієнтами в екстремальних умовах.
• Погана практика змін правил гри під час гри цього року розквітла, як ніколи. Останні зміни до Умов прийому були оприлюднені вже тоді, коли вступна кампанія була на гарячому старті. Я вже не кажу про ті численні додаткові листи й роз’яснення, що їх отримували приймальні комісії університетів у розпал прийому документів. Давно відомо, що в будь-якій справі подібні шарахання до добра не приводять. Так воно й сталося.
• Писав не раз, що українські вступні кампанії – прямо порушення конституційного права абітурієнтів на вищу освіту та рівний доступ до неї. Цьогорічна іще раз підтвердила цей висновок. Бо визначення чиновниками кількості університетів і спеціальностей, які доступні для абітурієнта, встановлення якихось коефіцієнтів, надання права окремим категоріям вступати без складання ЗНО – це і є порушення отого конституційного права на рівний доступ на засадах конкурсу до вищої освіти. І з кожним роком їх стає більше й більше. А пільги для членів МАН, переможців олімпіад та поселенців усіляких інших нірок, надання права певним категоріям людей стати студентами без складання ЗНО, використання у вступній кампанії сертифікатів ЗНО минулого року - лише доводять цю ситуацію до більшого абсурду.
• Університети до першого дня вступної кампанії були позбавлені можливості її прогнозувати та організовувати через відсутність вчасно визначеного державного замовлення, а вступники – планувати свою ефективну участь в ній. Епопея з розподілом держзамовлення заслуговує окремого аналізу, але уже сьогодні очевидно, що авральний підхід за формою та совковий за змістом нічого позитивного у своїй сутності не має. Особливо в тому контексті, що величезна кількість університетів отримала держзамовлення на окремих фахівців у кількості менше 10 осіб. На мою думку, це зроблено, виходячи з принципу Ноєвого ковчегу: «Кожній тварі по парі». Аби лише утримати «на плаву» так звані ВНЗ, котрі давно повинні були зникнути з освітньої карти України. Як наслідок, маємо ситуацію, що на одні й ті самі спеціальності у регіональних ВНЗ приймають абітурієнтів із 122 балами фактично без конкурсу, а у столичних не можуть стати студентами ті, хто має середній бал – 175.
• За всі проблеми, що їх мали й матимуть вступники та батьки в період вступної кампанії, перед ними ніхто не вибачився. А, зважаючи на риторику очільників МОН, ніхто з високих чиновників за те, що ці проблеми з’явилися, не буде покараний. І це дуже прикро. Бо урок несправедливості і головотяпства молоді люди отримали дуже потужний.
• Організовувати й проводити централізовану кампанію вступу до університетів українські чиновники не здатні. Щодалі більше переконуюся в тому, що вона й не потрібна. Це справа кожного університету на основі єдиного для всіх ЗНО».

     <…>

______________________________