1. Вразила велика кількість учасників форуму та їх зацікавлена активність. Відчувалося, що педагогічні працівники, особливо вчителі початкових класів, проявляють ініціативу та інтерес до всього нового, що безпосередньо стосується навчального процесу. Причому, в учителів старшого віку цей інтерес виявився навіть більшим, ніж у колег молодшого віку. Можливо до цього спонукав учительський досвід.

     Вчителі початкової школи — особлива категорія педагогів. Саме з ними діти починають освітній шлях, саме на них лягає відповідальність за все, що можна позначити як «навчити навчатися». Вчителі початкової є першими представниками школи у спілкуванні з батьками. Отже, як ніхто, відчувають надії і потреби батьків та дітей на порозі довгого шкільного життя.

     Водночас ці ж вчителі першими усвідомлюють еволюційні зміни у дітей, їх батьків, які викликані суспільними трансформаціями. Тому і змушені першими на них реагувати. Все це підштовхує до активності та ініціативи в пошуку нового. Можна стверджувати, що вчителі «голодні», потребують рішень наростаючих проблем. Хто ж має виробляти такі рішення? На поставлене питання напрошується відповідь — органи управління освітою.

     2. Розглянемо детальніше. Довіру педагогічної громадськості до освітянського управління слід завойовувати тим, що багато питань сьогодні необхідно вирішувати терміново. Не можна очікувати прийняття законів, підготовки нових стандартів, перегляду навчальних програм, запровадження нового терміну навчання в школі тощо — все це довготривалі дії. А існують питання меншої ваги, «приземлені», невідкладні, які можуть бути вирішені силами МОН та місцевих органів управління без зволікання і фінансових витрат.

     Одначе через висловлювання педагогів системна та предметна зацікавленість керівної ланки у проблемах початкової освіти не відчувалася. Створюється враження, що система управління не виконує свої функції — «провисає», залишаючи вчителів самостійно боротися і виживати. Багато з них з часом втрачає віру і зупиняється.

     Короткі дебати біля мікрофона продемонстрували намагання вчителів висловити наболіле, обмінятися досвідом, дізнатися більше. Відчувалося, що це і є найголовніше для них. Але на всі виступи не вистачило часу, що можна закинути як недолік організаторам форуму.

     3. На допомогу школі, початковій зокрема, поспішають підприємницькі структури, інститути, громадські організації. На форумі були виставлені досить цікаві і новітні розробки, які свідчать про активний поступ у пошуку нових засобів, форм і методів роботи. Серед них демонструвалася шкільна електронна бібліотека «ШБІЦ-інфо» та проект «Читання». Особливо вчителів зацікавила база даних художніх творів, які вивчаються за курсом «Літературне читання» (2–4 класи).

     Спостереження за ходом виставки навело на думку про наявність величезного потенціалу в підприємців, які зацікавлені і хочуть стати співучасниками освітнього процесу. Їх експонати дивують різноманіттям, якістю, актуальністю і потребою. У них цілком можна вбачати «агентів», які здатні привносити і підтримувати зміни у шкільному процесі. Тому вчителі так ретельно і уважно придивлялися до всього нового.

     Залишається висловити побажання на адресу МОН, місцевих органів управління освітою щодо налагодження ефективного і взаємовигідного державно-підприємницького співробітництва, спільного створення реальних і дієвих інструментів просування реформ. Всяка консервація такого співробітництва, страх перед новим, намагання «не пущать» веде до втрати можливостей і віддаляє реальні результати освітянських змін.