«Війни виграють біля дошки"

     Сьогодні шукала, хто автор цього вислову. На жаль, не знайшла. Я думаю, ні в кого тепер не виникає сумнівів у важливості національної освіти, цінності українського педагога.

     Те, що роблять зараз освітяни росії (освіта — від нести світло) є злочином. Вони вкладають у голови дітей думку, що війна є "звільненням України від фашистів".

     Дітям роздають таблички з рашистською символікою, Пригадую російську пісню та відеокліп, де діти у військовій радянській формі співають про те, якщо "дядя Вова скажет идти на войну, мы пойдём".
     Декілька років тому сприйняла цей відеокліп як прогинання перед владою. Тепер розумію, що вже тоді вкладали в голови дітей "культ вєлікого вождя". Маніпуляції з дітьми робити легко, патріотизм замінювати тезами винятковості російської нації, меншовартості українців.

     Інший бік нашої освіти. Пригадую чимало фактів про вчителів, які відкрито на уроках зневажали все українське: мову (вчитель малювання в українській школі кричала на дівчинку початкових класів: "Вы посмотрите на неё, она на украинском отвечает! Дети, она же специально показывает, что она выше нас!"); історію (на сході України урок історії, де вчитель відверто демонструвала російські державні символи); культуру...

     Тобто, в нашій системі освіти були прорахунки, за які нам доводиться платити кров'ю наших земляків. Чи не тому й окупанти так легко здобули у 2014 році Крим, «ЛНР», «ДНР»? Досі згадую слова жінки з Криму: "А что, пусть россия приходит. Я родилась в СССР, и хочу там умереть...". Що ж, запрошує росію, щоб у ній померти?
     Бачу світлину жінки на Донбасі з табличкою "Путин введи войска". Це означає, що й серед нашого народу є населення, якому завжди була "какая разніца". І що цікаво: це населення не брало валізи й не виїжджало до московії. Ні! Воно завжди приводило в наш дім війну.

     Наші діти нині співають патріотичні пісні, читають вірші, малюють малюнки, пишуть листи підтримки військовим, віддають свою шоколадку солдату, бо тому потрібніше. Мовчки витримують перебування в підвалах та укриттях, стійко тримаються під час далеких переїздів по евакуаційним маршрутам. Не кидають своїх домашніх тварин у біді.
     Адже концепція національної освіти відповідає цінностям, які визнані у всьому світі: любові до Батьківщини, а не формує культи когось там. Діти демонструють власну громадянську позицію. Згадайте, як студенти вишів відстоюють своє право здобувати освіту державною мовою, чи представників місцевих асоціацій учнівського самоврядування, які не бояться представникам влади висловити свою незгоду.
     Це наші діти тримають прапор України під час демонстрацій протесту проти політики окупантів. Їх ніхто не змушує це робити, вони просто люблять свою країну!

     Низький уклін тим педагогам, які власним прикладом і своїми переконаннями сформували у наших дітей істинний патріотизм, критичне мислення, а ще навчили бути громадянами своєї екраїни!

     Отже, війни виграють біля дошки!

______________________________