Про навчальне навантаження

     «На моє особисте переконання, існування в базовій школі предметів з тижневим навантаженням 0,5–1,5 год — це профанація, яка точно не на користь дітям (до слова — це не проблема самого предмету, який може бути важливим, а швидше часу, протягом якого він викладається).
     Ці предмети мали б стати змістовою лінією якогось загального предмета/предметів. І тоді, наприклад у 5-му класі, за умови передбачуваного граничного навантаження у 27 год, ішлося б про середнє тижневе навантаження на один предмет у 3 год (якщо врахувати, що є такі предмети, як мова чи математика, на які відведено 4–5 год).
     Із цього виходило б, що учень 5-го класу мав би у своєму розкладі не більше ніж 9 предметів, а до 9-го класу їхня кількість поступово зросла б приблизно до 12 предметів.
     Це цілком прийнятне навантаження, яке б дозволяло не розсіювати увагу учня, що в сучасному потоковому інформаційному просторі є надважливим».
     <…>
     «У своїй праці «Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту» Кен Робінсон і Лу Ароніка писали: «Вас хвилює майбутнє освіти? Мене — так <…>. Наше майбутнє дуже непевне, і тому не варто поліпшувати те, що ми робимо десятками років. Треба робити щось інакше. Не лагодити цю систему, а змінити її; не реформувати, а трансформувати <…>».
     Тож усі мої роздуми спираються на прагнення створити альтернативу, бо ж є керівники, учителі, батьки, учні, які потребують цієї альтернативи — персоналізованої, соціально зорієнтованої освіти.»

______________________________