Щодо підвищення кваліфікації
педагогічних працівників
За останній рік у педагогічному товаристві збільшився попит на курси підвищення кваліфікації. А точніше — на сертифікати після їх закінчення. Зрушення у цьому питанні викликане прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 800. Нею затверджений новий Порядок підвищення кваліфікації педагогічних працівників для цілей атестації.
Документом встановлюється щорічне підвищення кваліфікації з рекомендованим обсягом 30 годин, а також відкривається можливість проходження відповідних курсів у суб’єктів підвищення кваліфікації (далі — СПК), які не мають ліцензії чи їх навчальна програма не акредитована.
Нові умови істотно пожвавили пропозиції на ринку послуг з підвищення кваліфікації. З’явилися СПК, які пропонують широкий перелік сучасних курсів. Обласні інститути (академії) післядипломної педагогічної освіти (ІППО) стали відчувати конкуренцію з боку нових надавачів послуг. Поки що ця конкуренція не набрала сили, новий фінансовий механізм державних субвенцій впроваджується надто повільно. Та це тимчасово, розпочинається час змагання за слухача-педагога.
Відчувши певну свободу, педпрацівники стали активно послуговуватися дистанційними курсами СПК. І це позитивне явище, яке слід підтримувати. На жаль, за поганою звичкою, свобода у виборі місця навчання породила зловживання — видачу сертифікатів за гроші без проходження власне навчання. Але це проблема самих педагогів та атестаційних комісій на місцях.
Вище було зазначено про конкуренцію серед СПК щодо залучення слухача. Слід зауважити, що за нею неодмінно настане конкуренція серед самих педагогів за вищий рівень професійної підготовки. Ось тоді відпаде потреба «купувати» сертифікати. Фахівці будуть вибирати тих, хто надає послуги на якісному рівні.
Це непросте завдання в нинішніх реаліях. Одначе все ж доведеться рухатися цим шляхом, адже наприкінці вимальовується добрі дивіденди від власного високого професійного рівня. І справа навіть не в добавці до шкільної заробітної плати (званнях, категоріях), а в нових можностях і потребах, які вже нині постають перед вчителями. Іншими словами, фахові спеціалісти отримають можливість самореалізації, життєвого ствердження без принизливих подаянь з боку держави.
Ринкові умови поступово заходять в навчальні заклади, встановлюються інші критерії, способи, засоби отримання якісної освіти — вона стає конкурентним ТОВАРОМ. Від цього нікуди не подітися. Рано чи пізно неодмінно дійдемо до таких оцінок.
А поки ми, розробники, працюємо над новим цікавим проєктом, який називається «Електронний методичний кабінет (школа)». До його складу будуть включені автоматизовані засоби роботи кожного вчителя над підвищенням свого професійного рівня. Цим проєктом йдемо на допомогу тим фахівцям, які зацікавлені в ефективному і дієвому професійному розвитку, визначенні напрямів зусиль, оцінці спроможностей СПК у задоволенні сучасних потреб і вимог.
______________________________