Березневі вебінари
Щойно, у березні були проведені великі вебінари зі шкільними бібліотекарями Івано-Франківської та Рівненської областей. Всього слухачів налічувалося близько 45 осіб.
На розгляд виносилися питання: перетворення бібліотек в сучасні бібліотечно-інформаційні центри, місця і ролі бібліотекарів в умовах реформування освіти, впровадження нових інформаційних технологій в роботу підрозділу, застосування автоматизованих бібліотечно-інформаційних систем, особистих баз знань в освітній роботі тощо. Обсяг почутого і побаченого склав 10 годин. Це підтверджує, що українські бібліотекарі сьогодні повністю готові до великих перетворень у школі, а чи здійснять вони ці перетворення − велике питання.
Які наші (розробників) враження і висновки від зустрічей? Щоб відповісти на це питання слід згадати одну настанову, яку ми отримали від методиста: «Будь-ласка, говоріть з ними м’яко, ласкаво, вони ж, як малі діти, часто гніваються за критику, несправедливі вимоги тощо». На що з нашого боку була відповідь: «Ми збираємося не для того, щоб вихваляти одне одного, а для того, щоб розглядати і навчатися новому, змінюватися, відкидати не потрібне, освоювати незвичне. Це порушує усталений роками комфорт, змінює оцінки роботи, вимагає інших результатів. Це і є суть реформування бібліотеки. Тож розмова має бути самокритичною — і на неї слід налаштуватися».
У подальшому не будемо говорити саме про шкільних бібліотекарів, адже висновки відносяться до всього освітянського корпусу. Винятки є, але зараз не про них.
Найголовніше: українська освіта знаходиться в глибокій кризі, вона хвора інституційно. Криза комплексна, системна. Найбільша біда — КАДРОВА. Це стосується всіх: управлінців, чиновників, директорів шкіл, вчителів, допоміжного персоналу.
Останній шестирічний період реформування освіти, за нашим переконанням, не дав результатів. Нова українська школа (НУШ) не стала новою тому, що вона не зрушила самі підвалини прогнилої, ще радянської системи. На старому возі далеко не заїдемо.
Щоб переконатися у сказаному, достатньо уважно порівняти пропозиції громадськості у ході обговорення змін (з одного боку) та прийняті нормативно-правові акти Мін’освіти чи Уряду на їх реалізацію (з другого боку).
А між тим, реальне життя ставить перед нами все нові виклики. Повсюдно. Ріка шкільного життя, зустрічаючи перепони на своєму шляху, оминає їх, прокладаючи спочатку невеликі потічки, які згодом змінюють саме русло. Стихійно на заміну старому приходить нове. Промоутерами таких змін все частіше виступають батьки, адже кінцевими постраждалими в результаті не вирішених проблем є діти.
Розпочинаючи свій проєкт 15 років тому, ми зпрогнозували дві засади розвитку української освіти на майбутнє: максимальна автоматизація і технологізація змісту освітньої роботи, а також перехід до принципів САМООСВІТИ школярів. Зауважимо, що названі засади стосувалися лише української освіти. Вони дозволили нам сьогодні отримати практичні інформаційні продукти, які приходять на допомогу педагогам і школярам.
Те, що ми назвали «Інформаційне забезпечення закладів загальної середньої освіти», стає реальною платформою, підгрунтям для збереження набутого освітнього потенціалу та його творчого розвитку на майбутнє. Вже до кінця цього року ми запропонуємо школам, дитячим садкам, учителям, вихователям потужні автоматизовані інструменти для нової роботи.
Повертаючись до шкільних бібліотекарів скажемо лише, що вони мають можливість скористатися інноваційними інструментами вже зараз. Чи скористаються — залежить від них самих. Не секрет, що аргументом-ширмою для відмови від усяких змін, є відсутність грошей. Зі свого боку, ми понизили ціни на свої продукти настільки, що говорити про відсутність грошей стало соромно.
Залишився один аргумент у противників реформування: відсутність бажання щось змінювати. Але це вже справа конкретних фахівців, а особливо — стратегічного бачення керівниками шкіл сьогоднішніх потреб та майбутнього розвитку навчального закладу.
Тішимося, що такі директори у нас є − нещодавно отримали рішення педагогічного колективу однієї із шкіл Дніпропетровської області пройти повний курс навчання на курсах «ІНФО-ШКОЛА». Крім навчальних цілей, з нашого боку, запропоновано встановити прямий електронний міст (дистанційна форма) між вчителями сільської школи і розробниками з Києва для обговорення болючих проблем освітнього процесу.
Для нас — це дороговказ для роботи на конкретного вчителя. Немає сумніву, що пряма співпраця з найголовнішими виконавцями освітніх перетворень скоротить відстань між нами, наповнить проєктні роботи предметним змістом.
Юрій Зражевський, керівник проєкту
______________________________
