Отак ми навчаємо…

     «Зараз найкращий час для кардинальних реформ в освіті – що б ми не змінили, гірше вже не буде. Спочатку досить повчальна історія про математику та програму.

     Якось, десяток років тому, до мене на урок математики в 10 клас (алгебра), прийшла з перевіркою завуч. У кінці уроку вона запитала, чому в програмі одна тема, а я викладаю іншу. Я сказав, що я почав працювати лише 25 вересня (розмова була на початку жовтня), а до дітей на заміну приходили географи, хіміки та вчителі малювання, то ми надолужуємо, але на це потрібно багато часу, щонайменше пів року. Далі був цікавий діалог.
     – Викладайте за програмою, – сказала завуч дуже серйозно.
     – Але вони нічого не зрозуміють, – відповів я.
     – Вони й так нічого не розуміють, – сказала завуч школи й вийшла з класу.»

     «До чого ця історія? Та завуч була, по суті, права. Якщо ти не знаєш елементарну геометрію, дроби, корені, то звичайно, все одно не зрозумієш тригонометрію, за програмою я буду викладати чи пропущу 10 уроків. Це 100% правда. Ті десятикласники переважно не знали елементарних речей і, звичайно, не розуміли тригонометричні рівняння.»

     «Зі школи я був змушений звільнитися, номер закладу не пам'ятаю, це на Оболоні. Зараз, керуючи мережею інженерних шкіл, я часто спілкуюся з викладачами вишів, деканами та навіть ректорами хороших українських університетів. І всі вони кажуть одне: приходимо викладати вищу математику – половина студентів не вміє додавати дроби…».

Від редакції:
     Читаючи відповідь завуча, подумалося, а де ж тут інтереси школяра? Вони втрачені. Школа давно перетворилася на щось окремішнє в державній системі. Вона працює на саму себе, це – біг по колу. Найголовніша мета: освіта дітей, їх знання відсунуто навіть не на задній план, вона забута. Якої «якості» випускники виходять зі школи? Що їх чекає у житті?

______________________________