Вкотре про виховання

     Нещодавно увагу привернула невелика замітка в «Українській правді» про ухвалу Державною думою Росії змін до закону про освіту.
     Йдеться про виховну роботу в школах. Передбачається, що виховні програми будуть включені в освітні шкільні програми. Буде складатися календарний план виховної роботи, який реалізовуватиметься протягом року.

     Вкотре пересвідчуємося, що наші сусіди постійно підвищують рівень виховної роботи з молоддю, на відміну від стану цієї роботи в Україні. Ми неодноразово писали про необхідність термінової перебудови шкільного виховання — визначали це завдання як найперше і найголовніше для української освіти. З виховання розпочинається освітній процес, виховання складає суть педагогіки, визначає довготривалі перспективи становлення молодого покоління, а значить і майбутнього держави.

     Натомість у наших школах виховання перетворилося на формальність, вчителі всіляко "відхрещуються" від своїх функціональних обов'язків, посилаючись на батьків.      Цим «власними руками» підривають педагогічні засади освітнього процесу, перетворюючись на лекторів навчального матеріалу.

     Це небезпечний шлях, адже веде до вихолощення суті педагогічної роботи, робить вчителя механічним засобом викладу навчального матеріалу, підриває основне призначення професії.

     Проблема стала відчутною у зв’язку з карантинними заходами, навчанням по інтернету. Зазвучали думки, що достатньо надати електронну трибуну одному авторитетному вчителю, а решта вчителів ніби вже і не потрібна. Ось вам і «перша станція зупинки» на хибному шляху розвитку освіти.

     Звісно, цьому можна не приділяти уваги, вважаючи, що дистанційне навчання — тимчасове явище. Але, якщо прибрати з професії вчителя педагогічну складову (основну!), то отримаємо «училку», без якої можна обійтися. Головні замовники освітніх послуг (діти, батьки), подолавши початкові труднощі, зможуть поступово переходити на самостійну (домашню) форму навчання. Та все ж — це вимушений і не найкращий крок, бо за межами процесу залишиться ВИХОВАННЯ. А саме воно і визначає кінцевий результат освіти, основу життєвих перспектив молодої людини.

     Повернемося до російських рішень. Часто ми "мавпуємо" сусідів. І хоч українська мета виховання відрізняється від російської, та все ж значення процесу це не применшує. Дії сусідів підштовхують нас до власних кроків.

______________________________