Про мотивацію учнів

За мотивами зустрічі з вчителями у Чернівцях.

     Усі вчителі дуже скаржаться, що діти абсолютно не вмотивовані навчатись. Як вчителі це пояснюють?

     Частково, це тому що всі учні «сидять у телефонах». Але головніша причина в іншому — діти часто не бачать сенсу в навчанні (тут і далі виділення тексту наше. — Ред.). Вони постійно чують, що «нащо тобі та математика/фізика? Мені в житті не знадобилось». Це іде від родин і від суспільства загалом.

     І скажу одну непопулярну річ. Мені здається хибною стратегією намагатись мотивувати учнів постійними спробами перетворити навчання на розвагу.

     Навчання — це складно, це має бути складно. Щоб щось вивчити — треба пахати і пахати. Не можна вивчити фізику чи математику без зусиль. Більше того, якщо нормально вчити гуманітарні чи суспільствознавчі дисципліни — то це теж купа зусиль.

     Дітей треба вчити долати складнощі, переборювати інтелектуальну лінь, докладати зусиль для успіху. Не гнобити їх, не примушувати виконувати дурні формальні вимоги, але чесно визнавати реалістичний обсяг роботи, яку треба навчитись виконувати.
     Інакше ми отримаємо дуже інфантильне суспільство, не привчене долати перепони.

Від редакції:
     Сказано вчасно, коротко, влучно. Було б надзвичайно важливо виходити з цього у шкільному реформуванні і питання мотивації дітей не ховати за завісою нових методик.

______________________________