Після Форуму видавців у Львові

Висока полиця
     В сучасній українській культурі немає поняття «високої полиці», і на Форумі — теж. Тут тобі «Приватна колекція», там — «Апріорі», там десь в-во Жупанського, а поміж ним скирти гною у вигляді псевдонаукової літератури, клонованих бестселерів, дилетантського укрсучліту, книжок для дітей про лайно.
     Той хаос діє як кислота на мармур і певно, що вигідний великим гравцям видавничого бізнесу. Бо держава підтримує комерційних монстрів, замовляючи у них не мармур, а кислоту дилетантства, космополітизму, літературну наркоту, які роз’їдають українську ідентичність, готуючи до грандіозного розпродажу України. Привчаючи до формули: ”Свій від свого по чуже”.

     Я бачила людей, які прямували до потрібних стендів, не зупиняючись, доки не знаходили те, за чим прийшли. Ціни викликали у них легкий параліч. Таких цін нема навіть у Польщі. Втім, польським колегам теж було не по кишені заплатити за місце у Львові. Перший дзвінок продзвенів. Я придбала аж 5 книжок, і всі з високої полиці, стоячи босоніж на траві перед ними.

Популярні письменники
     Популярні письменники схожі на породистих собак. Їх розчісують, обрізають хвости, дресирують і тягають по виставках задля медалей. Вкладають у це великі гроші. Їх розплідники — великі комерційні видавництва. На них милуються, роблять з ними селфі, купують їх книги задля автографів. І наче мавпи повторюють чужі слова з чужих думок. Але насправді вони люблять вірного блохастого Бровка, який і захистить, і зігріє, і гавкне, коли треба..

Спілкування
     Я не вірю балачкам на публіку, круглим столам, дискусіям, бо вони нічого не змінюють, лише викликають почуття, що з тебе якісь розумники роблять дурня.
     Справжнє спілкування — зустрітись випадково з гарною людиною і хвильку поговорити про книжки чи життя. Цього нам буде не вистачати. Не конче при цьому робити веселу міну: світ-бо котиться в прірву.

Надія
     На зміну скандально-гламурному поколінню тусівочників, виплеканих на письменницьких віллах, грантах і преміях з Європи, приходять брутальні хлопці й зухвалі дівчата, які може й кострубато пишуть, зате щиро, і вміють їздити на байках і стріляти. Їм не загрожує епідемія політкоректності й вони не претендують на Нобеля навіть у снах. І навіть на Коронацію. Вони втримають врешті нам Україну в Україні. Згадаєте колись мої слова. Епоха фарисейства і показухи закінчується. Епоха проплачених рейтингів, продажних експертів і критиків.

______________________________