Про початок шкільного навчання

     <…>
     1. Основний розвиток дошкільника відбувається в грі. Саме в грі нормально розвивається психіка дитини. Краще, якщо він буде грати з однолітками. Зазвичай це сюжетно-рольові ігри, в яких діти відпрацьовують отримані від дорослих моделі поведінки, розряджають накопичені почуття, вчаться взаємодіяти один з одним.
     Знаєте, який навик відіграє основну роль у шкільному успіху дитини? Це не вміння рахувати, читати і писати. Це вміння вступати в контакт з однолітками і з дорослими і підтримувати здорові відносини.
     <…>
     Завдання батьків — створити дитині умови для ігрової діяльності. Якщо замість гри та руху він починає висиджувати на передчасних уроках, ви отримуєте втомлену дитину з порушенням психоемоційного стану, з проблемами соціалізації, з ослаблим організмом і частими захворюваннями. Недогравші діти в дорослому віці відрізняються несамостійністю і безвідповідальністю. Інакше це називають соціальною безпорадністю, яка є провідником у залежність. Гра з дитиною є профілактикою залежності на всі 100%!

     2. У дитини 6–7 років ще немає рефлексії, здатності здійснювати самоаналіз, бачити свої вчинки з боку і прогнозувати їх наслідки. Цей навик розвивається до 8–9 років. Тільки до цього часу дитина починає сама керувати навчальною діяльністю.

     3. У дитини 6–7 років переважає робота правої півкулі головного мозку, що відповідає за образне мислення, творчість, інтуїцію, цілісне сприйняття світу. Але методики викладання розраховані на роботу виключного лівої півкулі, яка відповідає за логічне мислення. У дітей ще не дозріли мозкові структури, що відповідають за аналіз текстів і розпізнавання символів, навіть якщо вони вміють читати з 4-х років!
     До 7-ми років у дитини переважає ігрова мотивація. Для того, щоб вчитися, повинна переважати навчальна мотивація. В результаті дітям швидко стає просто нудно і вони практично відразу втрачають мотивацію до навчальної діяльності.

     4. Все це підтверджують мої знайомі, які відвели дитину в школу в 6 років і шкодують про це. Їх діти мали труднощі в спілкуванні, розхитану психіку і проблеми у навчанні.

Думка читача з Фейсбуку
     Наташа МАЛА:
     Я по освіті дошкільник і все своє життя пропрацювала в дошкільному закладі. Я підтримую автора допису в тому, що дошкільник має гратися. Психологами визнано, що дошкільний вік закінчується в 7 років, а в декого може і пізніше. Отже, садити дитину за парту потрібно саме в цьому віці. А перехід до основної школи мав би відбуватися після 5-го класу.
      На жаль, на сьогодні в дошкіллі найбільше уваги спрямовується на навчання, а не на гру. Програми для ЗДО практично не залишають дітям час на вільну гру. (сюжетно-рольову, будвельно-конструктивну тощо). Та й діти занадто контрольовані дорослими.

     Сьогодні втрачається зв’язок між поколіннями дітей. Вони дуже рідко самі грають на вулиці, переважно під наглядом дорослих. При цьому втрачається субкультура дитячої гри, малюки не отримують у спадок ігри попередніх поколінь — власне завдяки чому і формуються славнозвісні компетентності.
      А розвивальні гуртки — найбільше амбіції батьків "Я свою воджу ..." і маємо викачування грошей вмілими комерсантами.

     Шановні батьки, повірте, що за 4 роки початкової школи ваше дитя навчиться писати, читати і рахувати! Не забирайте у дітей дитинство...