Cайт Українського інституту нормативної інформації
Разрыв
Шалва АМОНАШВІЛІ, грузинський педагог, доктор психологічних наук, професор, академік РАО Шалва АМОНАШВІЛІ,
грузинський педагог, доктор психологічних наук, професор, академік РАО.
З поста «Г. Клочек: Шалва Амонашвілі про Василя Сухомлинського» (витяг)
Портал «Освіта. UA», 4.06.2018
 

Про Василя Сухомлинського

Г. Клочек, доктор філологічних наук, професор. З відвідин Павлиської школи:

     Заходячи в Павлиську школу, Шалва Олександрович непомітно, не для стороннього ока, перехрестився. Оглядаючи експонати меморіального музею, був повільний у рухах, якось відсторонений, здавалося, що слова екскурсовода пролітали повз нього, не торкаючись його свідомості. Затримався у робочому кабінеті Василя Олександровича Сухомлинського, вузькому і довгому, немов пенал, з одним вікном, що виходить на кременчуцьку трасу. При житті Василя Олександровича це вікно майже щодня засвічувалося десь о четвертій годині ранку – Учитель сідав за робочий стіл, завалений рукописами.

Шалва Амонашвілі, пряма мова:

     «Василь Олександрович Сухомлинський є класиком світової педагогіки. Будь-який класик – носій Слова Педагогічної Істини з майбутнього. Василь Олександрович – апостол майбутнього, той, що дарує Мудрість гуманізму, мудрість любові. Країна, в якої є такий син, не буде шукати педагогіку десь в інших місцях. Чи зможе уявити наш розум, якою стане освіта, джерелом якої є Мудрість Сухомлинського?
Дуже вірю, що вчителі (прийде час) припадуть до чистих джерел. Це про кожного з нас Він сказав: «Щоб дати дитині іскринку знань, учителю потрібно ввібрати в себе ціле море світла». Це він сказав нам: «Без духовної єдності виховання не відбудеться».
Шлях Павлиської школи множиться в Україні і в світі. Нехай у кожного вчителя вселиться Іскра Сухомлинського. Я схиляю голову перед Його педагогічним генієм.»

Г. Клочек

     Вдумаємось у його слова: «Країна, в якої є такий син, не буде шукати педагогіку десь в інших місцях». Зараз ці слова звучать, як докір нам. Бо, проголосивши про наміри будувати Нову українську школу, ми зайнялися пошуками «педагогіки десь в інших місцях», не розуміючи, що освітня справа по-доброму консервативна, що вона потерпає, коли відмовляємося від традицій, зрощених на рідному ґрунті.