Про новинки НУШ

     У наше життя стрімголов увірвалися нові тенденції в освіті. Навіть від народних депутатів доводилося чути про уроки-ігри, комплексні уроки тощо. Поміркуємо трохи над цим. Зацікавити учнів навчанням, безумовно, важливо. Але не будемо забувати, що урок — це праця, гра — це відпочинок, дозвілля (тут і далі виділення наше – Ред.).

     Налаштованість мозку на працю і на відпочинок зовсім різна. Не виключаючи елементів гри у початковій освіті, категорично заперечимо конструкцію урок-гра. Комплексний урок передбачає, що всі шкільні дисципліни будуть вивчатися одночасно при ознайомленні з певною темою. В інтернеті знайшов такі теми: «Дім», «Вогонь». Але зміст понять різних шкільних дисциплін абсолютно різний. В арифметиці: натуральне число, раціональне число,...; в геометрії: точка, площина,...; в фізиці: маса, швидкість,... і т.д. Для вироблення цих понять потрібні специфічні прийоми, ось чому вивчають окремо арифметику, геометрію, фізику... Якщо змішаєте все докупи, отримаєте тотожній нуль.

     Іноді комплексний урок трактують як спільне застосування різних наук до дослідження конкретного явища. Але уявити собі, що учні досягли настільки високого володіння всіма дисциплінами, що здатні комплексно дослідити певну подію — це скидається на маячню…

     Комплексні уроки часто називають калейдоскопом. Але мозок людини — не комп’ютер, який натисканням кнопки миттю переводиться в інший режим. Мозку потрібен час і зусилля, щоб змінити режим, налаштуватися на нову ситуацію. То калейдоскоп швидко втомлює мозок, і той просто втрачає працездатність. Це зауваження стосується і нинішнього ЗНО, яке своїй жертві залюбки пропонує сотню запитань (так само, як при перевірці комп’ютера).

     Отже, новітні ініціативи загрожують знищенням освіти...

___________________________

Від редакції:
     Питання запровадження комплексних (інтегрованих) уроків безумовно важливе і досить складне в аргументації. Коротким коментарем не обійтися. Погоджуючись з позицією автора, все ж добавимо кілька своїх оцінок до висловленого.
     Новації НУШ переслідують мету підняття рівня мотивації дитини до навчання (для початкової школи), а також розвантаження навчального матеріалу (для основної і старшої школи). Так і хочеться сказати: «Не там шукаєте!».

     Головним аргументом є думка про те, що школа – не дитячий садок, а навчання – це праця, а не гра (теза В. Мельника). Ми вже зараз маємо випускників школи, котрим важко сприйняти життєві реалії, включитися у виробничий процес, якісно виконувати навіть прості конкретні завдання. Молоді люди не навчені трудитися, думати, творити, послідовно досягати практичного результату, у них відсутня міцна знаннєва база.
     Звісно, це відноситься не до всіх школярів, але процентне співвідношення невдах до успішних постійно змінюється на користь перших.
     Посилання на зарубіжний досвід є не переконливим. Адже шкільна освітня система в будь-якій країні тісно пов’язується з конкретними внутрішніми суспільними чинниками, більше того – є їх наслідком. Україна на нинішньому етапі розвитку має свої, відмінні від інших особливості, знаходячись лише на початках свого становлення. Тому і освітянські рішення мають витікати і бути спрямовані на послідовне вирішення питомо своїх завдань, маючи за орієнтир європейські високі освітні стандарти. «Перескочити» з одного (українського) становища в інше (європейське) одразу не вдасться. Та й немає впевненості, що у них все аж так добре і для нас прийнятне.

     То де ж шукати вихід для підняття мотивації до навчання і розвантаження навчального процесу?
     Спробуємо відповісти коротко. Мотивацію до навчання не можна підняти штучно: грою, використанням інтерактивних дошок, інтернетом тощо. Вона (мотивація) має формуватися поступово з умов оточуючого життя у процесі побудови успішної держави. Якщо дитина і батьки будуть знати, що освіта гарантуватиме достойне місце в житті, тоді й з’явиться потрібна мотивація, причому в усіх школярів – від 1-го до 11-го класів.
     А розвантаження навчального процесу, на нашу думку, доцільно шукати не в інтеграції предметів, а в «ревізії» навчальних програм, змісту кожного підручника та істотному скороченні навчального матеріалу. Звісно, в умовах профільного навчання така «ревізія» має бути різною.
     Зауважимо лише, що істотне скорочення матеріалу для вивчення часто буде залежати від уміння писати підручник, майстерності його автора. Важливо системно вибудовувати матеріал, подавати саме необхідне, випускаючи другорядне. Якщо це вдасться, то підручник «схудне» вдвічі. Натомість отримаємо чіткі і міцні знання - хай менше, але краще.

Ю. Зражевський