Cайт Українського інституту нормативної інформації
 x 

Кошик порожній
Разрыв
×

Попередження

Прив'яжіть компонент VirtueMart до пункту меню
Віктор ГРОМОВИЙ, освітній експерт, заслужений вчитель України Віктор ГРОМОВИЙ,
освітній експерт, заслужений вчитель України.
Пост «Нам не потрібна видовищна освітня реформа»
Портал «Освіта.UA», 30.03.2018 р.
 

Нам не потрібна видовищна освітня реформа

     «Нам потрібне лише тихе, але радикальне скорочення пустопорожнього адміністрування (ліквідація надлишкового управління) на всіх рівнях управлінської ієрархії, усунення всевладдя «вертикалі» і поступове становлення «горизонталі».
     Андре Спайсер(André Spicer), professor of organisational behaviour at the Cass Business School at City, University of London пише щодо реформування британської вищої освіти: «Якщо університети зацікавлені у вирішенні проблем, з якими вони стикаються, їм не потрібна видовищна реформа. Такі реформи часто дорогі, викликають тривожні збентеження, що мають короткий термін зберігання. Потрібно щось більш скромне, але більш далекосяжне: скорочення порожнього адміністрування»

     Тож, маємо визначитись:

  • якщо нам потрібні видовища, робимо ефектні шоу-реформи за принципом «The Show Must Go On»;
  • якщо ж нам потрібні справжні глибинні зміни, робимо тихі, зовні малопомітні, абсолютно невдячні кроки щодо дебюрократизації та дерегуляції освіти.

     У першому випадку матимемо лише короткочасний піар-ефект та у недалекому майбутньому зіткнемось із легко прогнозованою відсутністю помітної ефективності спроб реформування освіти зверху. Адже реально освіту можна реформувати лише знизу.

     У другому буде феномен, який можна назвати − колективним «прокляттям Супрун», з морем невдоволення і погрозами каменувати її сьогодні, але перспективою змін завтра (ми це зараз спостерігаємо на етапі запуску реформ у сфері охорони здоров‘я).

     Лише за умови радикального «скорочення порожнього адміністрування» (у наших умовах − ліквідації радянської вертикалі управління), запрацюють сили змін знизу. Бо школа вже не буде напівпаралізованою, зв’язаною по руках і ногах надлишково керованою організацією. Буде нарешті пущений в дію головний ресурс розвитку освіти, − ресурс свободи педагогічної думки й дії.

     І процес піде... Піде важко і складно, але невпинно і незворотно.