Реформування школи очима учня

     «Я учень, але маю думку щодо того, якою повинна бути сучасна школа, і хотів би поділитися думками з іншими…

     Багато хто може стверджувати, що завершення школи — це лише старт, і все життя ще попереду. Я повністю з ними погоджуюсь, але людина пам’ятає тільки ті моменти свого життя, які викликали в неї яскраві емоції, а отже про свої шкільні роки не забуде ніколи! Тому мені не байдуже, якою буде нова українська школа.

     Міністерство освіти і науки України розробляє Концепцію Нової української школи, про яку зараз не говорить тільки лінивий. Я мав можливість почути про цю реформу від самої пані Лілії Гриневич. На мою думку, вона одна з небагатьох міністрів, яка прагне щось змінити, тому я її дуже поважаю. Проте, я не зовсім погоджуюсь з тим, що вона пропонує.

     Ні для кого не секрет, що більшість методик НУШ міністерство запозичило у фінських шкіл. Дивлячись на фотографії шкіл Фінляндії, можна сказати, що живеться їм дуже добре: все таке різнокольорове та казкове, і МОН дуже хоче, аби українські школи були саме такими.
     Геть парти! Геть домашнє завдання! Геть червона ручка! Пазли, ігри, легко! Командна робота! Розвиваємо креативність! Профільне навчання! Вчимося застосовувати знання в повсякденному житті!

     За Концепцією НУШ, учитель не повинен звертати увагу на помилки учня, а користуватися правилом “зеленої ручки”. Що ж, це круто, коли вчитель не зациклюється на помилках, і не сварить учнів, але життя не має зеленої ручки! (тут і далі виділення наше. – Ред.).
     Чи не станеться так, що учні потім будуть боятися робити помилки, та не вмітимуть програвати, не зуміють проаналізувати, що їм потрібно змінити, а будуть шукати тільки найкраще у своїй роботі?

     Ігри — це добре, це чудовий спосіб вивчати щось нове. Та чи не звикне дитина до ігор і чи зможе вчитися без них? Дитинство не може тривати вічно.
     Мені пощастило побувати в одній швейцарській школі, і повинен сказати, що їхні вчителі провели неперевершені уроки зовсім без використання ігор, навіть без використання інноваційних технологій! Вони просто не сиділи за своїми столами та змушували переписувати книжку, а вели бесіду з учнями, викладаючи новий матеріал.

     Більше того, вони змалку вчать дітей відповідальності за себе, свої вчинки, свої оцінки та своїх молодших друзів. Найголовніше — це не система, а вчителі, які її створюють і змінюють. Ось чого нам не вистачає, на мою думку! Молодих, амбіційних, талановитих та професійних учителів!
     Учитель повинен не тільки мати диплом, а ще буди спеціалістом в своїй області, мати добрі акторські здібності, був креативною і творчою людиною. А також кожного дня дізнаватися про щось нове та займатися постійною самоосвітою і навчати цього учнів.

     Нам не потрібно копіювати інші країни! Ми — Україна! Україна завжди не була схожа на інші держави. У нас найродючіші землі, вільні та незалежні люди, які мають власну думку, і які славляться своєю доброзичливістю і гостинністю. Не дарма Україна завжди славилася своїм розумом…

     Дайте дорогу молодим та дозвольте вчити дітей, а не заповнювати непотрібні папірці! Я прагну до змін, я готовий боротися задля того, щоб Україна вийшла на вищий рівень. І в першу чергу потрібно змінювати нашу освіту, але не копіювати інших...

     Сподіваюся, мій виступ надихне на певні роздуми.
 

Від редакції:
     Цікаві і свіжі, прості і влучні думки та оцінки. Юнак− майбутнй педагог (має вже свій професійний вибір). Тішить те, що серед молоді є особистості з високим рівнем державного розуміння складних освітянських завдань. Допис обнадіює щодо наших перспектив. Цим підтримуємо Євгена і бажаємо успіхів на широкому, хоч і нелегкому, шляху.