ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ — ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
Cайт Українського інституту нормативної інформації
Разрыв
Іванна КОБЕРНИК, радник Міністра освіти і науки України
Іванна КОБЕРНИК,
радник Міністра освіти і науки України.
Пост «Сага про страх» (повний текст)
Фейсбук-сторінка https://www.facebook.co
m/
ivanna.kobernik/posts/1838760806137086
8.02.2018 р.
 

САГА ПРО СТРАХ

     Спроба написати про онлайн курс для вчителів початкової школи перетворюється не просто на лонгрід, а мало не на книжку… Всі причетні до проекту, який вперше реалізовується в Україні, пережили нереальний тиждень. Занадто багато цікавого спливло на поверхню. Буде довго, нудно і багато непридатного для читання по діагоналі.

     Онлайн курс, як обов’язкова складова очно-дистанційного підвищення кваліфікації вчителів, що навчатимуть першачків з нового навчального року на новим стандартом, проводиться вперше. Власне, спеціальне і всеохопне підвищення кваліфікації вчителів напередодні впровадження реформи також проводиться вперше.

     Просто усвідомте — в Україні тричі за роки Незалежності змінювалися державні стандарти шкільної освіти, але нинішня реформа НУШ це перший раз, коли на реформу виділені окремі гроші (включаючи закупівлю меблів та обладнання для класів початкової школи — виділено 1 млрд грн), коли на підвищення кваліфікації вчителів виділені окремі бюджетні гроші, коли всі вчителі, які мають зайти в реформу, забезпечені можливістю докладно, завчасно дізнатися про реформу і про те, що їм потрібно для навчання за новим стандартом і що для цього робить держава.

     А ще перед запровадженням реформи вчителям підняли зарплату (не космічно, з огляду на середню зарплату вчителя, але відчутно, як для держави, що воює і має незначне економічне зростання). Але все одно все це зрада в очах багатьох вчителів. І онлайн курс, а точніше штучно створена істерія навколо реєстрації на нього і перекручування інформації на місцях та штучне нагнітання паніки допомогли мені зрозуміти чому так відбувається.

     Перше, про що важливо написати насамперед: це страх, страх і ще раз страх. УВАГА! Все, що я напишу далі, не стосується всіх вчителів! Було чимало тих, хто спокійно зареєструвався, спокійно написав спокійні запитання по суті в техпідтримку, отримав відповіді, спокійно пройшов курс і ще й поділився конструктивними зауваженнями, за які ми дуже вдячні. Але те, що я напишу далі — на жаль, відображає тенденцію, характерну для великої кількості освітян. З ними і хочеться поговорити і підтримати їх.

     Я ніколи не бачила в мирному житті стільки нажаханих дорослих людей. Без війни, без природніх катаклізмів, без форс-мажору. Найбільше мене здивували окремі перестрашені керівники середньої ланки. Здавалося, що найбільше їх налякало те, що з ними говорять завчасно, спокійно, все роз’яснюють, нікуди не підганяють. Ми підготували комунікацію на всі випадки і в цьому вони бачили найбільший “підвох”, намагалися роз’яснення відкинути і все звести до звичного окрику.

     Перший страх я побачила ще в грудні. Страх в очах директорів обласних іститутів післядипломної педагогічної освіти. Ще в грудні, завчасно, щоб всі звикли і підготувалися, їм було на нараді в міністерстві оголошено, що для вчителів першого класу НУШ зроблено он-лайн курс. Сказано — не хвилюйтесь, ми знаємо, що є проблема з доступом до інтернету, що є проблема з комп’ютерною грамотністю для вчителів, тому всім буде надано достатньо часу для того, щоб адаптуватися.

     Буде цілодобова підтримка і буде максимально простий функціонал — щоб курс, могла пройти навіть людина, яка не відчуває себе впевнено з комп’ютером. Саме тому ми повідомляємо вас, директорів ОІППО про курс у грудні, у січні відкриємо реєстарцію, а навчання розпочнеться в лютому і триватиме не один місяць (щонайменше до кінця травня 2018) року. Щоб всі встигли і зареєструватися, і освоїтися, і довчитися, і скласти тести — було повторено і роз’ясено кілька разів.

     А в очах — страх. “Слухайте, це все добре, що ви нам тут розказуєте, але нам це не треба. Ви нам дайте лист МОН, що за курс, що й куди, та по-всьому”. Ось так вони борються зі страхом — дайте лист МОН. “А що ми, ми ні до чого. Це МОН”.
     І МОН дав їм листа — саме такого: увага, буде он-лайн курс, не хвилюйтесь, 3 січня ми відкриваємо реєстрацію і лінії для онлайн та телефонної підтримки, не хвилюйтесь, навчання почнеться лише через місяць, а поки — реєструйтесь на платформі, вивчайте функціонал, дивіться вступні відео, допомагайте іншим, часу вистачить всім для всього.

     У що перетворився лист МОН у виконанні регіональних місцевих начальників? “Так, щоб 3 січня всі зареєструвалися на сайті EdEra. Хто не зареєструється — втратить роботу (не пройде атестацію, не отримає клас у вересні тощо)». І, о господи, але о 5-й годині ранку 3 січня 700 людей сиділи на сайті і чекали відкриття реєстрації на курс…

     Страх номер два я побачила 1 лютого. Весь січень працівники EdEra консультували тисячі людей як зареєструватися, як створити електронну пошту (щоб ви розуміли — заради реєстрації на курс 5 тисяч людей вперше завели собі електронну пошту за допомогою консультацій зі співробітниками EdEra), як користуватися платформою і коли почнеться навчання.
Спільно з МОН були розроблені супердокладні інструкції на кожен «чих» і величезний обсяг відповідей на актуальні питання.

     1 лютого розпочалося навчання. Було відкрито, як і обіцяли, 2 модулі. І сайт ліг. Бо на місцях пішла інформація, що 1 лютого останній день реєстрації на курс. Десятки тисяч вчителів рвалися на сайт реєструватися крутіше будь-якої DDoS- атаки. Ті, що прорвалися, поспішали пройти все за 5 хвилин, кляли сайт, розробників, інтернет, погоду, реформу і всіх, кого могли згадати.

     Нагадаю, курс обов’язковий для 22 тисяч вчителів, що набиратимуть перший клас у вересні 2018 року. Ми були готові, що в якомусь фантастичному сні всі вони зайдуть в перший день, але не могли уявити, що на сайт рватимуться 50 тисяч людей одночасно… (зараз уже може заходити хоч сто тисяч — сайт до цього готовий. Але того, що робилося в перші дні, не очікував ніхто).

     І ось цих людей вів найгидкіший, найнеприємніший страх. Я читала їхні обговорення в групах і мені щиро шкода цих людей. Я б багато віддала, щоб повернути їм віру в себе, віру, що вони заслуговують мати власну гідність. Їх гнав страх начальницького окрику.

     Комусь сказали зареєструватися 1 лютого і за кілька днів повідомити про результати проходження курсу. Якісь ретиві директори сказали терміново реєструватися не лише вчителям майбутніх першачків НУШ, а всіх вчителів початкової школи, включно з вчителями фізакультури та музики — і не пізніше 1 лютого.

     Комусь сказали, що результати проходження будуть повідомлятися керівництву школи і вчителі були готові віддати півцарства за правильні відповіді, “щоб не осоромитися”. Боже мій, деякі вчителі відповідали на електронні листи noreplay (автома-тична розсилка), де великими буквами написано “будь ласка, не відповідайте на цього листа”). Отже, вони відповідали рОботу: “Дякую, Маріє Іванівно, зареєструвалися, будемо проходити, вас не підведемо!”.

     Дорогі вчителі. Думаю, дуже страшно жити в такому страхові (перепрошую за тавтологію). Але є велика проблема — на руках нікого в рай не заносять. Якщо ви хочете гідного ставлення до себе — ви також маєте щось для цього зробити. МОН не може за вас сказати “Ні” чиновнику (методисту, директору) — самодуру. Ще раз даю лінк на лист МОН, саме його мали довести до вашого відома, а не ті окрики: “Всім зареєструватися до 1 лютого!” — https://osvita.ua/legislation/Ser_osv/59232/

     До страху начальницького окрику приєднався страх помилки. Це дуже сумно і дуже показово, як вчителі бояться помилитися. Бо цей страх вони передають своїм учням. Чимало вчителів в лихоманці в перші дні навіщось намагалися пройти обидва модулі, ще не розібравшись з функціоналом платформи, з особливостями роботи, пропускаючи відео, не помічаючи всіх запитань…

     Замість того, щоб почекати, почитати роз’яснення, вони просто почали ділитися правильними відповідями у вчительських фейсбук-спільнотах. Не обговорювати питання, не наштовхувати на правильний хід думок, а тупо просити і тупо підказувати правильний номер. Для особливо недалеких, але яким треба було в першу ж ніч пройти курс (вибачте, тут інакше я не можу висловитися, якщо люди навіть з підказкою галочку не могли самі поставити, там де треба), розміщували прінт-скріни — щоб вже точно не помилитися.

     Найбільш масова вакханалія феєричної академічної недоброчесності відбувалася в групі “Сайт вчителів початкових класів…” за посиланням https://www.facebook.com/groups/844649238918653/about/

     Люди, які писали, що в них нема часу повноцінно проходити онлайн курс, бо “зошити, сім’я, здоров’я”, − годинами сиділи у Фейсбуці, копіюючи правильні відповіді всім спраглим і упиваючись “взаємодопомогою” та "солідарністю". Нечисленні голоси “чи вам не соромно, ви ж учням не даєте списувати на контрольних?” закидувалися «камінням».

     Окремі щиро повідомляли, що так, учать школярів списувати, бо “в житті треба вміти викручуватися”, а також вчать учнів “не бути стукачами”, називаючи цим сталінським словом тих, хто намагається припинити непорядну поведінку і порушення етики (всі зареєстровані на курс, підписали кодекс честі, який вимагає дотримання правил академічної доброчесності).

     Ох, я жива людина, спочатку мені хотілося побажати всім цим людям потрапити до хірурга, що списував на іспитах. Але я впоралася з цим бажанням. Ми ж не просто робимо онлайн курс. Впроваджуючи реформу, нам важливо знати, з ким ми маємо справу, що впливає на вчинки і поведінку людей. Ще раз — курс спроектований так, що перші два модулі мали на меті ознайомити вчителів з азами роботи на інтернет-платформі. Тому там справді прості запитання і прості відповіді. І вага відповідей в кінцевому результаті (балі сертифіката) невелика.

     Усі, хто підказував і списував, зафіксовані. Більшість їхніх імен та електронних адрес, за якими вони зареєстровані на курс, вже встановлена. Зараз приймається рішення, що робити з їхніми результатами. З одного боку, маємо всі підстави анулювати їхні відповіді. З іншого — дивлячись на цю масу наляканих дорослих людей, не хочеться їх залякати ще більше. До того ж, в групі побільшало коментарів “та нічого в тому курсі страшного немає, навіть цікаво, я занотовую і дещо вже використала на уроках…”.

     Покарати їх легко, але нам важливо навчити вчителів тому, чому ми хочемо, щоб вони вчили дітей в Новій українській школі: не боятися помилки, вміти самостійно шукати рішення, вміти працювати не лише, коли є начальницький окрик…

     Скоро ми оприлюднимо рішення щодо перших двох модулів, але можемо сказати однозначно: масове списування змінить вагу модулів в кінцевому результаті: більше значення отримає фінальний екзамен, списати який не вдасться.

     Дорогі вчителі!
     Ми спеціально відкрили зараз лише 2 модулі. Довго і старанно працювали над відео і змістом курсу, щоб лекції були максимально короткими, насиченими і практичними. Сподіваємося, ви вже зрозуміли — відповіді на запитання є в самій лекції. Немає нічого страшного, якщо ви одразу не знаєте, що відповісти, — повторно перегляньте лекцію. Там точно є відповідь. А лекція триває лише від 6 до 12 хвилин.

     Будь ласка, не бійтесь, якщо не отримаєте 100% правильних відповідей. Це нормально. Не варто вчитися лише заради оцінок, говоріть про це і з вашими дітьми. Якщо вам важливі лише оцінки — то це жалюгідне існування. Ми впевнені, що ви знайдете в курсі багато цікавого, корисного, що полегшить вашу роботу з дітьми 21-го століття, з якими не можна діяти методами 20-го століття.

     Вчитися — це класно. Вчитися в 21-му столітті треба впродож життя, знання з кожним роком примножуватимуться і змінюватимуться ще швидше. Не дозволяйте вашим недалекоглядним начальникам псувати ваш внутрішній спокій і настрій. Ми віримо у вчителів як ключову особу реформи. Ми віримо в агентів змін. І ми віримо у Нову українську школу, яка зараз пілотується у 100 школах.

     Ми просимо вчителів пілотних класів розповісти про недоліки, щоб виправити їх завчасно. І просимо вас розповідати про недоліки онлайн курсу, щоб уникнути їх в наступних модулях. Наприклад, ми врахували ваш страх помилки і масовість цієї проблеми.

     Ми збільшимо кількість спроб дати відповідь, але одночасно — зробимо питання складнішими. Так, у вас було лише дві спроби, але озирніться назад, перегляньте відео: у вас було дві спроби відповісти на дуже прості запитання, на які у відео (доступні для повторного перегляду необмежену кількість разів!) була чітка правильна відповідь.

     Принагідно, маю сказати, що є й інші вчительські групи, де не списують, а справді обговорюють суть курсу і допомагають колегам розібратися. Таку співпрацю ми лише вітаємо. Також нагадуємо, що на самій платформі @EdEra є форум, де можна і обговорити курс з колегами, і отримати відповідь адміністратора.

     P.S. Поки я писала цей пост, на онлайн курс зареєструвалася 84 746-а людина. Майже 5 тисяч нових користувачів за 2 дні!
 

Від редакції:
     Цікавий і повчальний Фейсбук-пост. Він яскраво висвітлив реальний стан нашого педагогічного корпусу — з одного боку. А з іншого — недосвідченість тих, хто береться за впровадження складних "человеко-машинных систем", якою є система оперативної дистанційної підготовки величезної маси непідготовлених людей (22 тисячі вчителів"). Тому у нас і сайти "валяться" одразу після початку роботи, — згадаймо хоча б аналогічні літні проблеми з прийомом документів до вишів. Тож усім треба вчитися, вчитися!


______________________________