|
слід вести, насамперед, з директорами шкіл, їх заступниками – як посадовими особами, що відповідають за організацію роботи бібліотеки, і від яких прямо залежить перспектива її розвитку. Успіх справи, як переконує практика, безпосередньо залежить від рівня професійної підготовки керівника, розуміння проблем і далекоглядності.
Слід визнати, що проблеми шкільних бібліотек не вирішувалися роками, − говоримо про останні два десятиліття. Дискусії дійсно мали місце, але справа, в державному вимірі, так і не зрушила з місця.
Нинішнє становище бібліотеки розробники проекту «Інформаційне забезпечення загальноосвітнього навчального закладу» прогнозували ще на етапі його започаткування у 2010 році. На сьогодні вдалося виконати велику роботу з визначення шляхів просування, створення нових технологій, форм, методів та засобів реформування бібліотеки в шкільний бібліотечно-інформаційний центр (ШБІЦ). Провідною ідеєю новаторських дій стала зміна бібліотечного концепту «Книга» на концепт «Інформація». Саме це перетворює бібліотеку в інформаційний центр з перспективою, що відповідає завданням Нової української школи.
Не буду детально зупинятися на змісті зробленого, але вдалося найголовніше – не втратити час, правильно визначити об’єкт, суб’єкти та головні напрями реформування, створити і розпочати впровадження у школах практичних інструментів перетворень. Ними стали друковані журнальні видання, а головне – вітчизняна автоматизована бібліотечно-інформаційна система «Шкільна електронна бібліотека ”ШБІЦ-інфо”», а також автоматизовані банки даних шкільного призначення. Врешті, розробники запропонували на розгляд бібліотечній спільноті і МОН України проект Примірного положення про шкільний бібліотечно-інформаційний центр, де описується модель функціонування оновленого підрозділу навчального закладу.
З урахуванням результатів та набутого досвіду спробую прокоментувати окремі частини листа, висловлюючи власне бачення проблем.
Ви пишете, що НУШ без нової бібліотеки не відбудеться. Погоджуюся з цією думкою. За яку б справу ми не бралися, все зведеться до налагодження системи інформаційних потоків – це як кров у системі забезпечення життєздатності організму. І зараз, і особливо у майбутньому, інформація стане одним із визначальних чинників забезпечення освітнього процесу. А тому, за нашим спільним висновком, школа повинна мати інформаційний підрозділ. Найбільше цьому завданню відповідає шкільна бібліотека, яка має трансформуватися в інформаційний центр.
Щодо стану шкільних бібліотек та їх здатності до трансформації.
Стан не радісний. Це підтвердило дослідження, проведене близько 5 років тому науково-педагогічною бібліотекою ім. В. Сухомлинського. Навіть якщо не вдаватися до цифр, можна констатувати численні проблеми за всіма напрямами ресурсного забезпечення і бібліотечної роботи. Особливо відчутною є кадрова проблема.
Глибокий аналіз отриманих результатів дослідження, їх співставлення з суспільно-політичними процесами в державі довели, що єдиним реальним шляхом прориву, досягнення ефективних результатів є трансформація бібліотеки через використання комп’ютерних технологій. Одразу застережу, що використання ІКТ не має бути спрощеним: встановимо в бібліотеці кілька комп’ютерів, підключимо до інтернет, купимо проектори, принтери інше – і маємо інформаційний центр. Такі дії є недостатніми, а підхід – викривленим. Уся сучасна техніка і технології виступають лише інструментами для створення, накопичення і використання ІНФОРМАЦІЙНОГО ФОНДУ, який має відповідати потребам сучасного і майбутнього освітнього процесу.
Ось чому, про трансформацію бібліотеки можемо говорити лише тоді, коли матимемо такий інформаційний фонд і техніко-технологічне її оснащення. Перше завдання ми взяли на себе, створюючи електронний фонд для всіх шкіл через централізовану підготовку (назвем − зовнішній фонд «ШБІЦ-інфо»). Друге завдання має вирішити кожна школа самостійно, використовуючи свої технічні можливості. Існує і третє завдання: використання за новими технологіями нині наявного інформаційного фонду шкільної бібліотеки (назвем – внутрішнім фондом «ШБІЦ-облік»). У його вирішенні ми надамо допомогу, над цим нині працюємо.
Пані Тетяно, виклавши певні теоретичні тези мені простіше прокоментувати Ваші думки.
1. Про враження від побаченого у місті Славута. Успіхи у становленні бібліотечної справи тут пояснюються позицією керівництва, найперше – мера міста. В інших бібліотеках рушійними силами можуть бути будь-які люди-ентузіасти, в тому числі і посадові особи.
Але чи можемо ми ставити таку важливу для освіти справу в залежність від конкретного керівника, від його розуміння проблеми, врешті – від його інтелектуального рівня? Питання риторичне. А тому, не слід чекати «добру людину», а необхідно шукати інші можливі шляхи вирішення наших турбот.
2. Погоджуюся з тим, що проблеми шкільної бібліотеки не дістаються до законодавчого врегулювання. Причин тут багато, але хотів би висловити одну із них. Довгий час бібліотека сприймалася педагогами і чиновниками як книгозбірня, де процеси регулюються обліковими нормативними актами. Це було усталено і проблем не було.
З настанням інформаційної епохи постає нагальна необхідність роботи з інформацією і вже по-іншому звертаються запити до бібліотеки – як до інформаційного центру. На жаль, ці зміни досі залишаються непоміченими, не усвідомленими чиновниками МОН та інших інституцій, бо саме вони мають вчасно унормовувати процеси, що зачіпають сферу освіти.
Іншими словами, слід лобіювати відповідні норми у законодавчих актах. Поки таких лобістів ми не бачимо. Залишається покладати надію на наступний закон «Про середню освіту», і для цього самим вносити пропозиції до його проекту. Але працювати слід вже сьогодні, не очікуючи на швидке прийняття закону.
3. Дещо про оснащення бібліотек комп’ютерами. Для того, щоб розпочати щось нове, потрібен хоч би один комп’ютер. На це мають бути спрямовані зусилля бібліотекаря, звернені його прохання до директора школи. Керівник має кілька варіантів вирішення питання за наявності в школі комп’ютерного класу.
На сьогодні в ньому знаходяться певна (немала) кількість засобів, які вже морально застарілі і не виконують свої функції в навчальному процесі. Такі можна перемістити в бібліотеку, користуючись тим, що шкільна електронна бібліотека «ШБІЦ-інфо» для експлуатації не вимагає підвищених технічних характеристик, а також функціонує без інтернет. Це значно спрощує умови впровадження нових технологій.
Також існують інші варіанти ефективного завантаження і використання комп’ютерів навчального класу. Вчителі інформатики можуть стати помічниками, а заодно вибудовувати навчальний процес на професійній бібліотечно-інформаційній системи. Цим досягаються і навчальні цілі, і бібліотечно-інформаційні.
Хочу підкреслити: особливо важливо вирішити питання забезпечення комп’ютерами малокомплектних шкіл, філій опорних шкіл – там де відсутня бібліотека. Цим вдасться налагодити повноцінне бібліотечно-інформаційне обслуговування на місцях, фактично зрівняти рівень інформаційного забезпечення сільської і міської (навіть столичної!) шкіл.
На завершення.
Що ж робити вже сьогодні? Відповім спрощено: йти до директора за підтримкою, ознайомити його з цим листом, встановити в бібліотеці комп’ютер (хоч би один), придбати і встановити шкільну електронну бібліотеку «ШБІЦ-інфо», провести навчання вчителів і учнів правилам роботи з системою, впровадити у школі нову технологію бібліотечно-інформаційного обслуговування навчально-виховного процесу (технологію АВІЗО), розпочати підготовку до автоматизації шкільного (внутрішнього) інформаційного фонду.
Бажаю Вам успіхів!
Ю. Зражевський,
керівник проекту «Інформаційне забезпечення
загальноосвітнього навчального закладу»
|
