Cайт Українського інституту нормативної інформації
Разрыв
Олександр МІРОШНИЧЕНКО,  актор, режисер, драматург Олександр МІРОШНИЧЕНКО,
актор, режисер, драматург.
Пост «2018 - рік докорінних змін у школі»
(витяги)
Портал «Освіта.UA», 05.12.2017 р.
 

Батьки і школа

     «2018 рік стане роком докорінних змін в українській школі. Не думайте, що я ідіот, який видає бажане за дійсне. Скажу вам, що всілякі нові закони до цих докорінних змін мають досить опосередковане відношення. Тут не в уряді справа. І не в Президенті. І навіть не в прогресивних вчителях. Річ зовсім в іншому.

     На це чомусь не звертають уваги. А дарма. Отже, трохи математики. 1991 рік. Початок Незалежності України. Нове покоління дітей, які народились в іншій країні, ніж їхні батьки. У 2012 році ці діти досягли повноліття. Їм виповнився 21 рік. Себто у якоїсь частини цього покоління почали народжуватись діти. Не у всіх, звичайно. Додаємо ще 6 років і маємо 2018 рік.
     Себто саме в 2018 році перші діти батьків цього покоління прийдуть до школи. Поки ще це не буде масово. Але за найближчі 5 років їх ставатиме все більше і більше. Отже, до 2023 року діти з батьками з цього покоління становитимуть більшість.

     Що це змінить? Дуже багато. Ці батьки не мають ностальгії до СРСР і всякої радянської маячні типу шкільної форми чи шкільних лінійок. Вони слухали іншу музику, дивились інші фільми, їли іншу їжу. Панове педагоги, з нами, батьками, які жили при СРСР, ви ще можете спробувати домовитись. Нове покоління батьків існує за іншими правилами.»
<…>
     «Річ про те, що зміни будуть… І готуватись до цього факту потрібно заздалегідь. Не вірите, панове вчителі?
     Подивимось, що ви скажете після перших батьківських зборів в 2018 році, коли ніхто не буде сперечатись з вами про шкільну форму, а просто покаже закон і пошле подалі. І замість збору грошей на потреби школи отримаєте розмову з адвокатом. Це таке покоління. Вільне від радянсько-рабського минулого. І воно вже на порозі шкіл.»
 

Від редакції:
     Читаючи пост, згадалося, як три роки тому запитав у виховательки старшої групи дитячого садка, чи є в неї проблеми у спілкуванні з батьками дітей. На що отримав відповідь, що з кожним роком відносини з батьками все ускладнюються, більше того – іноді вони дошкульніші, ніж негаразди з дітьми. У короткому діалозі ми дійшли висновку, що батьками стає покоління, яке виросло вже в іншій суспільній та виховній системах. Люди змінюються, а модель освіти залишається старою, ще радянською.
     Власне зміст діалогу повторює висловлене автором, а тому його застереження сприймаються переконливо. Педагогічна громадськість має взяти до уваги суспільні зміни і братися вже сьогодні до створення моделей та інструментів нових відносин як з батьками, так і з дітьми, які вже є зовсім іншими. І тут школа не може займати консервативну позицію, мріючи та очікуючи звичної батьківської і дитячої поваги до вчителя. Інакше отримаємо не керовані процеси, які зачіпають всіх учасників шкільної громади. Тоді не будемо дивуватися бійкам і конфліктам серед молоді, бойкотам навчальних занять через неадекватну поведінку учня чи його батьків тощо.
     Нещодавні телевізійні репортажі щодо зазначеного наочно демонструють повну не готовність до вирішення конфліктів як з боку шкільного керівництва, так і з боку батьківських комітетів, відчувалася безпорадність державних органів дитячого нагляду.
     Подібні ситуації потребують юридичних рішень, встановлення нових правових норм поведінки і функціонування школи. Це стає нагальним завданням Міністерства освіти і науки на шляху освітнього реформування.
Ю. Зражевський
 

______________________________