Про ЗНО-2022

     1. Війна до владних кабінетів на проспекті Перемоги, 10, де розташовано МОН, і в яких народилися ці ідеї, очевидно, так і не дійшла. Подібні ідеї для вступної кампанії, мабуть, були б придатними для мирного часу. І то лише у випадку, якби їхні автори хотіли остаточно добити вищу освіту України. Але не для воєнного часу.
     Ці ідеї — якась достатньо дивна компіляція чогось «на кшталт ЗНО», лобіювання інтересів приватних закладів освіти, зневажання запитів абітурієнтів, кабінетних уявлень про можливості та ситуацію на місцях. У комплексі — їх дуже складно назвати адекватними тій ситуації, що є в країні.

     2. Запропонованою моделлю вступної кампанії нищиться гарантований Конституцією рівний доступ до вищої освіти. Яким же він може бути «рівним», якщо абітурієнти, котрі збираються навчатися на контракті, мультидисциплінарний тест не складають, а їхні ровесники, котрі хочуть вступати на бюджет, мають цей тест пройти.
     Більше того, до тесту включений обов’язковий предмет, до екзаменування з якого значна частина вступників не готувалася. А тепер їм пропонують «підготуватися» до складання тесту з історії України упродовж трьох місяців… Це є рівні умови для всіх?

     3. Головною фішкою цієї вступної кампанії її організатори вбачають т. з. «Мультидисциплінарний» тест. Не знаю, хто є батьком чи матір’ю цієї ідеї, але як людина, котра трішки розбирається у ЗНО, стверджую, що мультидисциплінарний тест –це чи не найбільш абсурдне і непрофесійне рішення із тих, які можна було запропонувати у цей час.

______________________________