Cайт Українського інституту нормативної інформації
Разрыв
Юрій Зражевський   Лариса Івшина
Юрій Зражевський   Лариса Івшина

Держава і освіта

     Настав новий рік. Багато українців з тривогою очікували його приходу. Над нами нависла загроза руйнування держави. За останні 30 років вона стала реальною. Довгий тернистий шлях становлення країни нарешті підвів нас до висновку, що не можна розбудовувати складові державного механізму (економічну, соціальну, гуманітарну), не заклавши в його фундамент складову державотворчу. Цей висновок особливе, визначальне значення має для МОЛОДОЇ ДЕРЖАВИ.

     Державотворча складова бачиться в такій структурі і послідовності.

  1. Наявність головної ідеї держави, яку часто називають НАЦІОНАЛЬНОЮ ІДЕЄЮ. Протягом 30 попередніх років вона викристалізувалася в ідею ПОБУДОВИ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ.
  2. Створення державної ідеології на базі національної ідеї. Державна ідеологія має пронизувати всі сфери життя суспільства, слугувати спрямовуючим посилом, «цементувати» державну структуру. Тут не слід лякатися слова «ідеологія», плутати його з радянською ідеологією. Адже державна ідеологія несе в собі спільну мету, колективні цінності суспільства, а не окремої партії.
  3. Прийняття законодавчим органом перспективних і далекосяжних планів розвитку країни на базі прийнятої державної ідеології.
  4. Розробка на рівні органів центральної виконавчої влади короткострокових і середньострокових планів, які спираються на реалізацію державної ідеології.
  5. Виконання суб’єктами державного механізму галузевих планів, які несуть в собі непорушні принципи державної ідеології.

     Очевидно, тільки після того, як в Конституції України будуть закріплені поняття «національна ідея», «державна ідеологія» ми зможемо приступити до виконання всього, що перелічене вище. В іншому випадку, постійно будемо «коливатися» разом з політикою, яку проводитиме черговий президент чи Верховна Рада. Таким чином житимемо в режимі ситуативного управління, розрухи, непевності, стресів.
     Як результат минулих років маємо в Україні олігархічно-кланове управління, грабунок суспільного майна, занепад економіки, корупцію і т.п. А в кінці цього ряду стоять питання національної безпеки і, врешті, — існування самої держави.

     Написане вище склалося як власне бачення, як коментарі до світоглядного вступу, написаного головним редактором Ларисою Івшиною в останньому номері газети «День» (№ 246-247 від 30-31 грудня 2020 року). У ньому пані Лариса пише (витяг):
 

     «2020 рік сприяв глибокому переосмисленню. Зрілі нації роблять висновки і мають внести корективи в своє життя. Особливо це важливо для українців. Час перестати блукати серед «трьох сосен». Потрібен серйозний амбіційний план. Мій рецепт простий, як «архітектора простору», «простий» — створення політичної нації за В’ячеславом Липинським, державного проекту за Гетьманом Павлом Скоропадським…».

     У цих словах звучить тривога і вносяться пропозиції до українців щодо проблем побудови держави. Тішить те, що незважаючи на економічні негаразди, спрямовані пропагандистські атаки на Україну, люди шукають корінь проблем, повертаються до початків, намагаються зрозуміти причини і наслідки. А все — задля омріяної мети: побудови своєї держави.
     Залишилося пояснити читачам: чому проблеми державотворення передують проблемам освітянським?

     З логіки написаного випливає проста істина: доки не закладемо міцний та надійний фундамент держави (своєрідні «скріпи»), доти немає сенсу будувати саму її «споруду». До споруди відносимо й ОСВІТУ як один з найголовніших стовпів, на якому тримається нинішнє і вибудовується майбутнє будь-якої держави, а особливо молодої. Ось вам відповідь на питання, заради чого наші владці так «воюють» за освітнє відомство.

     Система освіти в різних країнах є СВОЄЮ. Вона вбирає, зосереджує в собі величезну кількість чинників, які відображають і нинішній етап розвитку країни, і традиції, і генетику, а також рівень економіки, суспільної свідомості, культури та багато, багато іншого. І звичайно ж, така система освіти повинна мати свої дороговкази-маяки (національна ідея), та напрями досягнення — державна ідеологія.

     Всяка система освіти визначає шляхи розвитку на довготривале майбутнє, генерує дії, засоби, інструменти і способи ефективного просування вперед. При цьому для освіти найголовніше — створити образ і сформувати внутрішній зміст НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДИНИ, нового громадянина держави.
     Тоді зможемо з повним правом і обґрунтованою надією очікувати, що наша молодь зможе виконати будь-які складні завдання з життя країни. А отже, зможемо спокійно передати в руки молоді своє майбутнє.

     А поки, а поки… На жаль, «кермо» в руках нинішніх молодих викликає занепокоєння і зворотні питання до системи освіти. Нинішнє реформування освіти викликає великі сумніви, змушує педагогів вибудовувати певний захист (бар’єр) від усього недолугого, зайвого, незрозумілого. Так зникають агенти змін. Освіта «провисає» в очікуванні.

     Прикро, що від усього потерпають наші діти. Зі стін школи виходять інші молоді люди — не сподівані суспільством. Але це вже інша тема для розгляду.

Юрій ЗРАЖЕВСЬКИЙ,
директор Українського інститут нормативної інформації