ПРО ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКОЛИ
На початку 2020 року (16 січня) був прийнятий новий Закон України «Про повну загальну середню освіту», а 2017 року набув чинності Закон України «Про освіту». Обидва документи нині розглядаються як дороговкази і керівництво до дії в реформуванні української освіти.
Шкільні бібліотекарі очікували на нові нормативні документи. Сподівалися віднайти для себе перспективне бачення держави на подальший розвиток бібліотечної справи. Та не так сталося, як гадалося, очікування виявилися марними. Ні в одному з документів про шкільну бібліотеку не йдеться.
Нагадаємо, що починаючи з дати прийняття наказу МОН України «Про проведення експерименту за інноваційним освітнім проектом «Шкільна електронна бібліотека «ШБІЦ-інфо» (№ 900 від 05.08.2014 року) серед шкільних бібліотекарів активно заговорили про реформування бібліотеки в бібліотечно-інформаційний центр (ШБІЦ). У ході експерименту близько 160 шкіл отримали для випробовування автоматизовану бібліотечно-інформаційну систему «ШБІЦ-інфо».
За результатами творчої роботи до нас надійшли позитивні й обнадійливі відгуки. Узагальнення були доведені до відома МОН України, Інституту модернізації змісту освіти. У подальшому експеримент отримав розвиток: створена ще одна велика АБІС «ШБІЦ-облік»; підготовлений проєкт Положення про шкільний бібліотечно-інформаційний центр; розроблена нова технологія інформаційного обслуговування учасників освітнього процесу АВІЗО; випущений комплект експозиційних і навчально-розвивальних матеріалів «Нове бібліотечно-інформаційне середовище школи».
Завершальним етапом стала поставка до шкіл пакету засобів для повного реформування бібліотеки, який отримав назву «Кабінетна поставка ШБІЦ».
У період з 2017 року по 2019 рік ми неодноразово зверталися до МОН України та Інституту модернізації змісту освіти (http://libcenter.com...) з пропозиціями щодо включення до проектів законів норм з функціонування бібліотеки як сучасного інформаційного центру. Головним завданням нової бібліотеки визначалося ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ школи. Звернення підтримало близько 130 бібліотекарів.
Після оприлюднення відповідних законів бібліотекарі переконалися в тому, що їх підрозділ залишився поза правовим полем. У законі «Про освіту» згадки про бібліотеки не знайшли. У законі «Про повну загальну….» натрапили на статтю 52 «Ресурсне (інформаційне, науково-методичне, матеріально-технічне) забезпечення. Саме тут мало йтися про шкільну бібліотеку. У законі «з хорошого» маємо нове поняття “інформаційне забезпечення» — це вже прогрес. Усе решта в статті відноситься до «поганого».
Виявляється, що інтернет — головний інструмент інформаційного забезпечення. Як тільки підключимо всі школи до інтернету, то відразу заклади будуть «купатися» в інформації. Забуваємо при цьому, у морі потрібно вміти плавати, інакше можна втопитися. Власне це і бачимо на практиці. З часом все більше людей намагаються відгородитися, захиститися від зайвої, не потрібної інформації. Звідси — кліпове читання, кліпові перегляди, врешті — кліпові знання.
Багато уваги в законі приділяється електронним підручникам. Можливо тому, що декларується їх виготовлення за кошти державного бюджету. Тож електронний підручник стане ще одним інструментом (засобом) інформаційного забезпечення.
А спеціальний інформаційний ресурс (сайт) для чого? Про нього ми вже чули не менше 10 років. Це калька із зарубіжного досвіду, але ж там зовсім інший контент такого ресурсу. А нам пропонують розмістити на ньому електронні підручники, потреба в яких ДЛЯ НАВЧАЛЬНИХ цілей ніяк не обґрунтована. Та й для них не потрібна спеціальна платформа — достатньо сайтів видавництв. До речі, шість років тому цей ресурс нам обіцяла екс-міністр Л. Гриневич. Його вартість становила в 52 млн. грн.
Оцінюючи написане в законі, виникає відчуття недолугості, примітивності і кричущої недалекоглядності. Аргументувати не будемо.
ЩО БУДЕ З БІБЛІОТЕКАМИ?
Є два шляхи. Перший — поступовий занепад і врешті ліквідація. Можливо цей процес для певних шкіл триватиме довше, для якихось буде коротким. Другий шлях — перетворення бібліотеки в інформаційний центр. Це шлях ініціативи; глибокого розуміння місця і значення інформації для сучасної освіти, праці «наосліп», адже держава вибрала інші рішення; урешті — шлях відповідальності за майбутнє дітей, школи, особисте.
Нині вже чимало шкіл самостійно вибрали другий шлях. Мовиться про ті школи, які придбали ШБІЦ і реформуються в інформаційні центри. Тут найголовніше — розуміння директором категорії «інформація» як основи (платформи) для реформування шкільної освіти. Бібліотекар виступає первинним вісником директора, активістом, промоутером і ключовим виконавцем проєкту.
Великі надії у школі покладаються на директора. В кінцевому результаті саме директор стане центральною фігурою у реформуванні освіти. На допомогу йому мають прийти обіцяні в законі «Про освіту» АВТОНОМІЇ навчального закладу: академічна (освітня), організаційна, фінансова, кадрова та інші (див. ст.1, ст. 6, ст. 23). Надання цих автономій відкриє величезні можливості для школи в цілому і керівника зокрема. В автономії школи лежить запорука успіху всієї реформи і бібліотеки зокрема.
ЩО ПЛАНУЄМО РОБИТИ?
З початку нового року зосередимося на розгортанні системи інформування керівників школи, підвищенні кваліфікації бібліотекарів, вчителів, взаємодії з Центрами професійного розвитку педагогічних працівників. Через дистанційні курси будемо навчати тому, що називається «ІНФОРМАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ШКОЛИ». Нашими слухачами будуть директори, заступники з навчальної роботи, вчителі, бібліотекарі і навіть учні.
Тож слідкуйте за нашими повідомленнями в мережах, очікуйте на адресне звернення. Наостанок скажемо так: дорогу подолає той, хто йде.
Шановні читачі!
Прийміть наші вітання з прийдешніми новорічними святами і
побажання здоров’я та успіхів на трудовій ниві!
Ю. ЗРАЖЕВСЬКИЙ,
директор Українського інституту нормативної інформації,
керівник проєкту.
