Cайт Українського інституту нормативної інформації
Разрыв

Дещо про реформування освіти

     Наше звернення до директорів шкіл (лист від 28.08.2020 р. № 5/53 «Про нову форми навчальної роботи та дистанційне навчання» http://libcenter.com...) лише підтвердило думку багатьох, що українська освіта перебуває в глибокій системній кризі. Одними з визначальних чинників кризи є старий механізм фінансування освіти і проблема керівних кадрів. На жаль, до сьогодні ніяке реформування не зрушило з місця цього, ще радянського «воза».

     Переважна більшість шкіл перебувають у фінансовій залежності від централізованого забезпечення через місцеві органи управління. Це буквально консервує всякі ініціативи і можливості керівників шкіл, педагогів. Просто смішно виглядає необхідність звернення до районного (міського) відділу освіти за тим, щоб придбати потрібну книгу за 300 грн. чи купити банку фарби. Подивіться, скільки для оформлення знадобиться часу і сил! А додайте до цього неупорядковані вимоги Держказначейства у сплаті коштів. У відчаї директор школи вимушений шукати інші фінансові джерела, включаючи всій карман.

     Найгірше, гроші в галузі є. Інша справа, хто їх розпорядник, ЯК і КУДИ вони витрачаються? Хто несе за це відповідальність? Ось чому робимо висновок: гроші на потреби школи мають бути передані безпосередньо навчальному закладу, а розпорядником має бути директор школи.

     То де ж фінансова автономія навчальних закладів? Питання до реформаторів. До слова, успішність медичної реформи Уляни Супрун багато в чому визначена зміною моделі фінансування медичних закладів. Щоб там не говорили противники нового, але саме початок медичної реформи слід визнати найуспішнішим серед усіх перетворень попереднього уряду.

     Проблема підготовки керівних кадрів (директорів шкіл) нині виступає на передній план. Будь-яке реформування передбачає здатність бачити нове, прогресивне, визначати потрібне, уміння мислити і діяти системно, мобілізувати колектив, вибудовувати творчі відносини серед педагогів. Звісно, все перераховане далеко не кожному дається природою, набувається досвідом. А тому, слід ГОТУВАТИ керівні кадри нової формації.

     Чи можемо сказати, що нинішня система професійної перепідготовки директорів з цим впорається? Питання риторичне. Тож погляди мають бути звернені до університетів, академій неперервної освіти, де «куються» нові кадри. Вочевидь ці заклади очікує глибоке реформування.

     За усім вище викладеним постає питання: як діяти в умовах не реформованої системи управління, яка практично паралізована? Відповідь одна: треба йти до кожного педагога, учня, бібліотекаря. Нести їм те нове, що сьогодні стане допомогою, має бути використане в роботі, причому НЕ ОЧІКУЮЧИ змін зверху. Давайте будемо реформуватися за своєю ініціативою! Від нас цього вимагає час, зростаючі потреби дітей, динамічний розвиток навколишнього світу.

     Напрями нашої діяльності на найближче майбутнє будуть викладені в наступних дописах.