РОЗМОВА ТРЬОХ

Валентина Фарварщук
     Це крик ДУШІ!

Юрій Зражевський
     Нам пора переходити від криків до конкретних справ, не чекаючи на допомогу чи розуміння з боку чиновників. Слід самим напрацювати програму дій і рухатися вперед. Інакше будемо чекати "з моря погоди" ще 25 років. Проект "Шкільна електронна бібліотека "ШБІЦ-інфо" саме і розрахований на самостійні зусилля і спрямованаий на прорив у роботі шкільних бібліотек. На жаль, у наших умовах, це єдиний реально можливий шлях врятувати шкільну бібліотеку, перетворивши її на інформаційний центр.

Юрій Зражевський
     Закликаю на майбутнє дивитися з оптимізмом. Головне — правильно визначити мету і шляхи її досягнення ("світло в кінці тунелю"), а також мати бажання змінюватися. Це дійсно незвична, нова робота, слід потрудитися. Тих ентузіастів, хто шукає і готовий працювати, запрошуємо на Фейсбук-сторінку "Шкільний бібліотечно-інформаційний центр", де у новому році разом будемо робити практичні кроки у визначеному напрямі.

Галина Іванчишина
     Дякую, пане Юрію. Стежу за цією сторінкою. Підтримую Ваш проект. І взагалі, я за все нове і прогресивне. Люблю свою роботу, як і більшість моїх колег. Але вважаю реалії, в яких ми зараз знаходимось, просто знущанням і над нашою професією, і над самою людською гідністю. І ніякий наш оптимізм і ентузіазм не зможе змінити цю ситуацію, доки будуть керівники, які заявлятимуть: "Та кому потрібна ваша бібліотека!". Тому, що бібліотекарі в наших школах — це обслуговуючий персонал з вищою освітою.

Юрій Зражевський
     Ми маємо переконати, насамперед, бібліотекарів "самих себе зробити" (обмовлюся — тих із них, хто бачить проблеми і готовий працювати). Це означає, що слід проглянути далі, бачити більше, ніж чиновники, підготуватися до тих складних завдань, які вже постають перед школою. Керівники всіх рангів рано чи пізно до них прийдуть і будуть змушені ці завдання вирішувати. Отже, необхідно діяти на випередження.
     Враховуючи все зростаюче значення інформації, пряму причетність до неї бібліотекаря, — він має зайняти провідне місце в освітньому процесі. Вже зараз є випадки призначення бібліотекаря заступником директора з інформаційних питань (в Росії).
Бібліотекар стане інформаційним адміністратором, а бібліотека - інформаційним центром. І повірте, відношення до фахівця докорінно зміниться, а за цим зникне потреба стояти "з протягнутою рукою" — питання зарплати вирішиться. Шлях тернистий, потребує зусиль, праці — у кожній школі він долатиметься по-різному, але маємо його пройти.
     Тішить те, що вже сьогодні до нас звертаються голови об'єднаних територіальних громад, які реформування шкіл хочуть розпочати з реформування бібліотеки. Це і обнадіює.

Галина Іванчишина
     Можливо щось колись і зміниться. І навіть у селах. Де елементарно бракує класних кімнат (не кажучи вже про спортзал) і діти навчаються у приспособлених приміщеннях, відремонтованих силами дирекції і небайдужих батьків. І, якщо найближчим часом знову постане така проблема, то єдиним ще не зайнятим під клас приміщенням є бібліотека. На мою думку, якщо щось і зміниться, то уже не в цьому житті. Та й немає вже сили безрезультатно "лупати сю скалу"
     Хочу додати, що навіть в таких умовах маю у бібліотеці компютер. Старенький, слабенький, викинутий у школі, відремонтований моїм сином. Є і доступ до мережі Інтернет, безлімітний і безплатний. Правда, для цього я і люди, які мені допомагали, трудились 2 роки. Без жодної підтримки з боку дирекції школи, сільського голови. Треба ще принтер. І я б пішла "з простягнутою рукою "по підприємцях, але цього літа практично всі вони гарно вклалися в переобладнання шкільної майстерні в клас, щоб 1 вересня було де посадити дітей. Тож ні. Та й кому вона треба, та моя бібліотека.

Юрій Зражевський
     Знаю про описані проблеми. Найбільшою є не розуміння керівниками значення інформації, недооцінка її як джерела знань. Якщо Ви замість слів "книги, бібліотека" будете вживати слова "інформація, центр", думки керівника будуть змінюватися. А хто ж сьогодні скаже, що інформація не потрібна? Посилання на інтернет є необгрунтованим і непрофесійним.
     Пам'ятаймо, що головне у нашій справі — донести потрібну і якісну інформацію до дитини. Тому, передбачаючи всілякі труднощі на місцях, ми створили електронну систему, яка "обходить" перепони і адресується кінцевому споживачу. Це означає, що вона може експлуатуватися в будь-яких умовах, є індивідуально орієнтованою. Навіть якщо в школі немає бібліотеки (бібліотекаря), вона виконуватиме інформаційні завдання. Для малокомплектних шкіл, філій опорних маємо вирішення проблеми бібліотечно-інформаційного обслуговування.

______________________________

ВІДПОВІДЬ ШКІЛЬНОМУ БІБЛІОТЕКАРЮ

     Шановна пані Тетяно!

     Слід визнати, що проблеми шкільних бібліотек не вирішувалися роками, − говоримо про останні два десятиліття. Дискусії дійсно мали місце, але справа, в державному вимірі, так і не зрушила з місця.
     Нинішнє становище бібліотеки розробники проекту «Інформаційне забезпечення загальноосвітнього навчального закладу» прогнозували ще на етапі його започаткування у 2010 році. На сьогодні вдалося виконати велику роботу з визначення шляхів просування, створення нових технологій, форм, методів та засобів реформування бібліотеки в шкільний бібліотечно-інформаційний центр (ШБІЦ). Провідною ідеєю новаторських дій стала зміна бібліотечного концепту «Книга» на концепт «Інформація». Саме це перетворює бібліотеку в інформаційний центр з перспективою, що відповідає завданням Нової української школи.

     Не буду детально зупинятися на змісті зробленого, але вдалося найголовніше – не втратити час, правильно визначити об’єкт, суб’єкти та головні напрями реформування, створити і розпочати впровадження у школах практичних інструментів перетворень. Ними стали друковані журнальні видання, а головне – вітчизняна автоматизована бібліотечно-інформаційна система «Шкільна електронна бібліотека ”ШБІЦ-інфо”», а також автоматизовані банки даних шкільного призначення. Врешті, розробники запропонували на розгляд бібліотечній спільноті і МОН України проект Примірного положення про шкільний бібліотечно-інформаційний центр, де описується модель функціонування оновленого підрозділу навчального закладу.

     З урахуванням результатів та набутого досвіду спробую прокоментувати окремі частини листа, висловлюючи власне бачення проблем.

     Ви пишете, що НУШ без нової бібліотеки не відбудеться. Погоджуюся з цією думкою. За яку б справу ми не бралися, все зведеться до налагодження системи інформаційних потоків – це як кров у системі забезпечення життєздатності організму. І зараз, і особливо у майбутньому, інформація стане одним із визначальних чинників забезпечення освітнього процесу. А тому, за нашим спільним висновком, школа повинна мати інформаційний підрозділ. Найбільше цьому завданню відповідає шкільна бібліотека, яка має трансформуватися в інформаційний центр.

     Щодо стану шкільних бібліотек та їх здатності до трансформації.
     Стан не радісний. Це підтвердило дослідження, проведене близько 5 років тому науково-педагогічною бібліотекою ім. В. Сухомлинського. Навіть якщо не вдаватися до цифр, можна констатувати численні проблеми за всіма напрямами ресурсного забезпечення і бібліотечної роботи. Особливо відчутною є кадрова проблема.
     Глибокий аналіз отриманих результатів дослідження, їх співставлення з суспільно-політичними процесами в державі довели, що єдиним реальним шляхом прориву, досягнення ефективних результатів є трансформація бібліотеки через використання комп’ютерних технологій. Одразу застережу, що використання ІКТ не має бути спрощеним: встановимо в бібліотеці кілька комп’ютерів, підключимо до інтернет, купимо проектори, принтери інше – і маємо інформаційний центр. Такі дії є недостатніми, а підхід – викривленим. Уся сучасна техніка і технології виступають лише інструментами для створення, накопичення і використання ІНФОРМАЦІЙНОГО ФОНДУ, який має відповідати потребам сучасного і майбутнього освітнього процесу.

     Ось чому, про трансформацію бібліотеки можемо говорити лише тоді, коли матимемо такий інформаційний фонд і техніко-технологічне її оснащення. Перше завдання ми взяли на себе, створюючи електронний фонд для всіх шкіл через централізовану підготовку (назвем − зовнішній фонд «ШБІЦ-інфо»). Друге завдання має вирішити кожна школа самостійно, використовуючи свої технічні можливості. Існує і третє завдання: використання за новими технологіями нині наявного інформаційного фонду шкільної бібліотеки (назвем – внутрішнім фондом «ШБІЦ-облік»). У його вирішенні ми надамо допомогу, над цим нині працюємо.

     Пані Тетяно, виклавши певні теоретичні тези мені простіше прокоментувати Ваші думки.

     1. Про враження від побаченого у місті Славута. Успіхи у становленні бібліотечної справи тут пояснюються позицією керівництва, найперше – мера міста. В інших бібліотеках рушійними силами можуть бути будь-які люди-ентузіасти, в тому числі і посадові особи.
Але чи можемо ми ставити таку важливу для освіти справу в залежність від конкретного керівника, від його розуміння проблеми, врешті – від його інтелектуального рівня? Питання риторичне. А тому, не слід чекати «добру людину», а необхідно шукати інші можливі шляхи вирішення наших турбот.

     2. Погоджуюся з тим, що проблеми шкільної бібліотеки не дістаються до законодавчого врегулювання. Причин тут багато, але хотів би висловити одну із них. Довгий час бібліотека сприймалася педагогами і чиновниками як книгозбірня, де процеси регулюються обліковими нормативними актами. Це було усталено і проблем не було.
З настанням інформаційної епохи постає нагальна необхідність роботи з інформацією і вже по-іншому звертаються запити до бібліотеки – як до інформаційного центру. На жаль, ці зміни досі залишаються непоміченими, не усвідомленими чиновниками МОН та інших інституцій, бо саме вони мають вчасно унормовувати процеси, що зачіпають сферу освіти.
Іншими словами, слід лобіювати відповідні норми у законодавчих актах. Поки таких лобістів ми не бачимо. Залишається покладати надію на наступний закон «Про середню освіту», і для цього самим вносити пропозиції до його проекту. Але працювати слід вже сьогодні, не очікуючи на швидке прийняття закону.

     3. Дещо про оснащення бібліотек комп’ютерами. Для того, щоб розпочати щось нове, потрібен хоч би один комп’ютер. На це мають бути спрямовані зусилля бібліотекаря, звернені його прохання до директора школи. Керівник має кілька варіантів вирішення питання за наявності в школі комп’ютерного класу.
На сьогодні в ньому знаходяться певна (немала) кількість засобів, які вже морально застарілі і не виконують свої функції в навчальному процесі. Такі можна перемістити в бібліотеку, користуючись тим, що шкільна електронна бібліотека «ШБІЦ-інфо» для експлуатації не вимагає підвищених технічних характеристик, а також функціонує без інтернет. Це значно спрощує умови впровадження нових технологій.
Також існують інші варіанти ефективного завантаження і використання комп’ютерів навчального класу. Вчителі інформатики можуть стати помічниками, а заодно вибудовувати навчальний процес на професійній бібліотечно-інформаційній системи. Цим досягаються і навчальні цілі, і бібліотечно-інформаційні.
Хочу підкреслити: особливо важливо вирішити питання забезпечення комп’ютерами малокомплектних шкіл, філій опорних шкіл – там де відсутня бібліотека. Цим вдасться налагодити повноцінне бібліотечно-інформаційне обслуговування на місцях, фактично зрівняти рівень інформаційного забезпечення сільської і міської (навіть столичної!) шкіл.

     На завершення.
     Що ж робити вже сьогодні? Відповім спрощено: йти до директора за підтримкою, ознайомити його з цим листом, встановити в бібліотеці комп’ютер (хоч би один), придбати і встановити шкільну електронну бібліотеку «ШБІЦ-інфо», провести навчання вчителів і учнів правилам роботи з системою, впровадити у школі нову технологію бібліотечно-інформаційного обслуговування навчально-виховного процесу (технологію АВІЗО), розпочати підготовку до автоматизації шкільного (внутрішнього) інформаційного фонду.

     Бажаю Вам успіхів!

Ю. Зражевський,
керівник проекту «Інформаційне забезпечення
загальноосвітнього навчального закладу»

ЛИСТ ШКІЛЬНОГО БІБЛІОТЕКАРЯ

     Лист-відповідь шкільного бібліотекаря, керівника міського методичного об’єднання (Хмельницька обл.) керівнику проекту «Інформаційне забезпечення загальноосвітнього навчального закладу» Ю. Зражевському на прохання окреслити сьогоднішні проблеми шкільної бібліотеки, зокрема сільської ОТГ та філій як об’єктів бібліотечно-інформаційного обслуговування. Прізвише автора не оприлюднюємо за відсутності на те його згоди.

     Доброго вечора, пане Юрію!

     Дякую Вам за інтерес до бібліотечної справи. Ваша позиція щодо модернізації бібліотек у інформаційні центри мені близька. Глибоко усвідомлюю, що проект "Інформаційне забезпечення ЗНЗ" − це неоціненна можливість розпочати планомірну, системну, професійну роботу зі створення повноцінного інформаційного центру. З 2013 року передплачую журнал "ШБІЦ. Бібліотечна робота", тому поінформована щодо змісту проекту. Вважаю, що просування ідеї створення інформаційного центру − це мета, до якої повинна прагнути кожна школа.

     Стає очевидним незаперечний факт, що НУШ без нової бібліотеки не відбудеться. Рано чи пізно книгозбірні мають трансформуватися в інформаційні центри, і з цим все зрозуміло. Але, яким чином це зробити, якщо у шкільної бібліотеки немає єлементарного, часто існують бібліотеки-комірчини? Я добре поінформована щодо стану та діяльності бібліотек ОТГ, знаю про їх жалюгідне становище. Щоб вирішити будь-яку проблему, її потрібно вивчити, відстежити і зрозуміти. На мою думку, необхідно провести моніторинг реального стану бібліотек, оприлюднити її результати, реально оцінити можливості.

     Нещодавно побувала на обласному семінарі керівників методичних об’єднань бібліотекарів у м. Славута, радію за колег. Відвідали 2 книгозбірні: технічно оснащені, нове бібліотечне обладнання, естетично оформлені книжкові виставки, полиці із новими, сучасними книгами від міського голови.

     Відразу стало прикро, що не скрізь є усвідомлення очільниками різних рангів тієї місії, яку повинна виконувати шкільна бібліотека в нових умовах. Доцільно семінари з успішного досвіду створення сучасних бібліотечних центрів проводити не тільки бібліотекарям, а й очільникам освіти, методистам, директорам шкіл. Аби вони могли зрозуміти і оцінити користь від впровадження нового у практику. Саме такі заклади вже готові впровадити у бібліотечну практику інноваційний проект. Адже там створена технічна база та умови для професійного росту бібліотекарів.

     Працюю 28 років шкільним бібліотекарем. За весь період точаться лише дискусії про зміни та нову роль бібліотеки. Але, ні в одному законі про освіту не прописано механізму змін. Бібліотека не взмозі закупити технічне оснащення, чи приміром систему автоматизації бібліотек, яка відповідає всім міжнародним вимогам − ІРБІС. Щоразу, коли з'являється новий документ про освіту, вчитуюся і розчаровуюся. Так вийшло і з НУШ.

     Вже вкотре бібліотека залишилася поза увагою держави, а те єдине речення у законі розпливчате та не конкретне. Бібліотекам потрібна державна реформа і підтримка. Нещодавно прочитала в інтернет-мережі вислів: "За каждым успешным библиотекарем, должен стоять мужчина, который оплачивает ей это хобби", − як влучно сказано. Шкільні бібліотекарі за власний кошт замовляють бібліотечну документацію, канцелярію, пресу, оформлення, якщо хочете − навіть замок у двері. Щоб якось мотивувати читачів – купують призи, книги, грамоти...Шкільні бібліотеки й наполовину не мають тих ресурсів (технічних, кадрових, інформаційних, фінансових), що є в міських бібліотеках.

     Ви пишите: "Навряд чи можна вважати реформуванням встановлення у бібліотеці комп’ютера, підключення до інтернету, оволодіння навичками роботи з ІКТ...". Дозвольте з Вами не погодитися. Приміром, візьмемо наше місто. Функціонує 7 шкіл. З них по одному комп’ютеру мають 3 бібліотеки. В ОТГ є одна опорна школа, де встановлено 3 старенькі комп’ютери. Решта, 7 сільських бібліотек, у тому числі і наш заклад, технічно не оснащено. Якими навичками може оволодіти бібліотекар, якщо не має інструмента для роботи, а більшість роботи виконується вдома? Маємо якесь замкнене коло: обов'язки є, а умов не створено.

     Погоджуюся з Вашою думкою, що повноцінне інформаційне забезпечення можливе лише за наявності сучасного інформаційного фонду, але за умови наявності технічного забезпечення. Діяти потрібно сьогодні, не очікуючи на черговий закон.